Тарас Шевченко — Зоре моя вечірняя (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Автор. Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) – український письменник і художник.

Написано. 1847-1848 рр., як вступ до поеми "Княжна".

Літературний рід. Лірика.

Вид лірики. Пейзажна.

Жанр. Ліричний вірш.

Система віршування. Силабо-тонічна.

Елементи ритмотворення. Стопа: хорей. Рими: жіноча (наголос на передостанній склад). Римування: паралельне.

Мотив. Любов до батьківщини, болісна туга за нею.

Художні засоби і прийоми. Персоніфікація (різновид метафори): "сонечко сідає", "веселочка воду позичає", "сокорина віти розпустила", "сич недолю віщує", з вечірньою зіркою поет розмовляє; епітети: "широка сокорина", "нехрещені діти"; риторичне звертання: "Зоре моя! Мій друже єдиний!"; риторичне питання: "І хто знає, що діється В нас на Україні?"; анафора (повторення слова як: "як за горою сонечко сідає", "як у Дніпра…", "як у полі на могилі…", "як сон-трава…"; інвектива (обвинувачення): "А про людей… Та нехай їм. Я їх, добрих, знаю. Добре знаю. Зоре моя!".

Образи. Зоря, Дніпро, сокорина, верба, нехрещені діти, вовкулак, сич, сон-трава.

Аналіз інших творів Тараса Шевченка: