Тарас Шевченко — За сонцем хмаронька пливе (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Вірш.

Напрям, течія: Романтизм.

Вид лірики: Пейзажна.

Віршовий розмір: Змішаний. Спершу тристопний ямб (уривок "За сонцем хмаронька пливе…У синє море: покриває"); у рядку повних три стопи, закономірність – ненаголошений склад чергується з наголошеним (U_):

За   сóн цем   хмá ронь ка   пли вé,

Чер вó ні   пó ли   роз сти лá є

І   сóн це   спá тонь ки  зо вé

У   сú нє   мó ре:   по кри вá є

Далі присутнє тонічне віршування (характерне для фольклору) на основі двостопного амфібрахія (уривок "Рожéвою пеленóю… Мов мáтері дíти."):

О по вú є   тó бі   дý шу,

Й   не   знá єш,   де   дí тись,

І   ждéш   йо гó,   тó го   свí ту,

Мов   мá те рі   дí ти.

Римування: Змішане; перехресне (АБАБ) в уривку "За сонцем хмаронька пливе…У синє море: покриває"; надалі ж римуються лише парні рядки.

Рими точні: пливе – зове, розстилає – покриває, дитину – годину, заговорить – море, собою – німою, дітись – діти.

Строфа: Вірш не поділений на строфи, складається з 20 рядків. Уривок "За сонцем хмаронька пливе…У синє море: покриває" за ознаками ‒ чотиривірш (катрен).

Провідний мотив, мотиви:

•      Гармонія світу природи.
•      Очікування ‒ туман накриває все, як символ невідомості, що викликає почуття неспокою перед невідомим.
•      Відпочинок та спокій ‒ момент, коли "серце одпочине", і душа має можливість поспілкуватися з Богом.
•      Нерозривний зв'язок почуттів (ліричного героя) з природою.
•      Роздуми про час і людське життя.
•      Прихована тема переходу в інший світ: кінець дня й настання ночі є метафорою переходу від життя до смерті.

Тема:

Змалювання вечірнього морського пейзажу, оповитого туманом, де світло поступово змінюється темрявою, осмислення цих символічних змін.

Ідея: 

Туга за рідним краєм, його чарівною природою.

Композиція і сюжет:

Вірш умовно поділяється на дві частини: 

1.    зображення прекрасної картини моря, призахіднього сонця, яке дбайливо огортає хмаронька.
2.    поява відчуття схвилювання, щемкого суму, невідомості та очікування змін.

Художньо-стилістичні особливості:

•       Вірш є автобіографічним, позаяк ліричний герой у творі – сам поет.
•       Твір має меланхолійний характер, оскільки виражає емоційну напругу ліричного героя під час споглядання природи. Настрій: лагідний, зажурливий, злегка тривожний.
•       Присутня деяка філософічність: вірш відчиняє двері у внутрішній світ людини, в даному випадку ліричного героя, в його глибокі роздуми про свою долю.
•       Паралелізмом проходять крізь увесь вірш мінливість природних явищ і швидка зміна людського настрою. Від милування "рожевою пеленою", коли "очам любо", до усвідомленні жорстокості та несправедливості життя, що приходить разом із туманом.
•       Алегоричність. Образи хмар, туману, сонця, морської води не тільки описують природні явища, а й до того ж є символами етапів у житті людини: пошуків, падінь і злетів, змагань із власним "Я".

Художні засоби, стилістичні фігури:

•       Епітети: "червоні поли", "синє море", "рожева пелена", "мала година", "хмаронька рожева", "туман сивий", "тьма німа".
•       Метафори: "за сонцем хмаронька пливе", "червоні поли розстилає", "покриває рожевою пеленою", "серце з Богом заговорить". "туман...тьмою німою оповиє тобі душу".
•       Персоніфікації (уособлення): "хмаронька ...сонце спатоньки зове", "туман закриває море", "серце одпочине".
•       Порівняння: "покриває рожевою пеленою, мов мати дитину", "ніби серце одпочине", "туман, неначе ворог", "ждеш його, того світу, мов матері діти".
•       Інверсія: "Розстилає туман стивий".
•       Єдинопочаток (анафора): "І…".
•       Зменшенно-пестливі слова: хмаронька, спатоньки, годиночку ‒ надають поезії ніжності та чарівності.

Образи та символічні образи:

•       Сонце – тепло, світло й радість.
•       Хмаронька – тут символізує людину.
•       Море – життя.
•       Туман ‒ неясність, темрява, небезпека.
•       Зорові образи: сонце, хмаронька, море, пелена, туман, мати, дитина.
•       Образи кольору: червоний (поли), синій (море), рожевий (пелена, хмаронька), сивий (туман).

Примітки та корисна інформація:

"За сонцем хмаронька пливе" – це яскравий приклад романтичної лірики, в якому гармонійно переплітаються елементи українського фольклору і глибока філософія.

Вірш було написано у 1848 році на о.