Марія Заньковецька. Дівчинка, яку називали Манечкою, а батько – маленькою Ляпутетою, співала з батьком на церковному криласі, співала на хатніх посиденьках разом із родичами та гостями. Маленька Марія була життєрадісною, доброзичливою, змалечку мала гарну вроду: "стрункий стан, ґраційну поставу, ніжну шкіру, пухнасте темне волосся та дві рівнесенькі дужки брів над карими очима". Манечка вміла не лише співати та влаштовувати забавки для подруг. До вподоби їй також була й хатня робота. Її любили заньковецькі кріпаки. Спершу її віддали до приватної школи пана Арендаренка, у сусіднє село Комелівку, згодом – до приватного пансіону Осовської. Марія Адасовська була сумлінною ученицею, але понад усе її вабили уроки музики й танців, а також заняття пантомімою. Маня вигадувала різноманітні п'єски та етюди, які потім, разом з іншими ученицями пансіону, ставила на імпровізованій сцені. Приїхавши додому на канікули, Марія вирішила створити домашній театр. Тоді вона і заявила батькам, що хоче бути актрисою. Така зухвала доньчина мрія страшенно розлютила зазвичай поміркованого повітового суддю Костянтина Костянтиновича. Дівчина продовжувала невтомно вигадувала нові ігри та п'єси, продовжувала ставити імпровізовані вистави, з великим успіхом граючи в них сама. Вона повторювала собі подумки, що стане актрисою і гратиме в справжньому театрі.
Костянтин Адасовський. Батько Марії, господар маєтку в селі Заньки. Рід Адасовських не в одному поколінні мав дворянський титул та коріння з козацької старшини. Костянтин Костянтинович, попри щоденну та виснажливу чиновницьку службу в Ніжинському повітовому суді, займався культурним життям села, організував церковний хор.
Марія Василівна. Мати майбутньої актриси. Походила зі знатного роду й займалася в селі Заньки цілительством, володіла чудовим голосм.
Тітка Саша. Сестра Марії Василівни, що жила в Чернігові.
Олександр Іванович Маркевич. Чоловік тітки Саші, неабиякий любитель українських народних пісень. У його домі часто збиралася молодь і звучали хорові співи.
- Маленька Ляпутета (Дитинство Марії Заньковецької) (повний текст) ▲ читається за 20 хвилин
- Маленька Ляпутета (Дитинство Марії Заньковецької) (аналіз, паспорт твору)
- Які вчинки Марії свідчать про її непересічний характер і смак? (та інші запитання)
- Біографія Анни Багряної
Микола Андрійович Вербицький. Викладач російської словесності в пансіоні Осовської. Якось Вербицький попросив Адасовську, аби вона прочитала на уроці монолог Антігони з трагедії Софокла. Учениця зробила це дуже правдоподібно, тож учитель вважав, що їй треба їхати на навчання до Московської театральної школи. Микол Андрійович подарував Марії "Кобзар" Тараса Шевченка, колись підписаний для нього самим автором. Ця книга стала для Марії оберегом.
Янек Прушинський. Балетмейстер пансіону, який вважав, що Марія може стати балериною.
Броніслава Прушинська. Його дружина, котра викладала дівчатам в пансіоні спів. Вважала, що Марія – вроджена оперна співачка.
Киріакія Потапівна. Надокучлива знайома тітки Саші, мала славу неперевершеної пліткарки та затаєну злобу на весь світ. Якось Марія із кількома подругами вбралася в чорний чернечий одяг, прийшла до цієї самотньої злої жінки, дістала ладанки та іконки й почала читати молитву. Киріакія Потапівна повірила, що перед нею справжні черниці, й щиросердно висповідалася перед гостями, розповівши про всі свої гріхи.
Качицька. Поміщиця, котра навідувалася до Адасовського в нескінченній справі судового позову на своїх дітей. Знову приїхавши додому на канікули, Марія навмисне пошила собі таке вбрання, яке носила стара поміщиця Качицька, і зіграли перед батьками роль старої. Батьки не змогли одразу впізнати своєї доньки.
Баба Сухондиха. Служила в домі Адасовських нянею. Під час репетицій не могла стримати сліз, бо її простацьке серце було відкрите для краси.
Євтихій та Олександр. Брати Марії.
Ліда. Старша сестра Марії.