Валерій Шевчук — Дім на горі (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Роман-балада.

Час створення. 1966-1980 роки.

Автор. Валерій Шевчук (нар. 1939 р.) – український письменник-шістдесятник.

Тема. Зображення представників чотирьох поколінь, доля яких пов'язана з домом на горі; відбиток війни на житті героїв твору.

Ідея. Оригінальна спроба відтворити широку палітру почуттів, розкрити внутрішній, ідентичний почуттєвому змістові психологічної природи людини, характер її вчинків.

Проблеми. Людські стосунки; пошук себе; творче начало; зв'язок поколінь; війна; сутність добра і зла; душевна роздвоєність; прагнення внутрішньої гармонії; виховання дитини; самотність; жіноче й чоловіче начало; досвід поколінь.

Композиція і сюжет твору

Твір складається з двох частин: повісті-преамбули "Дім на горі" і другої частини, яка має назву "Голос трави" і об'єднує 13 окремих оповідань. На композиції твору відтворилося специфічне барокове світосприйняття. Друга частина була написана першою, стала "підніжжям" усього твору, хоча в композиції виконує ніби допоміжну роль, про що говориться в підзаголовку "Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку правнуком у перших".

Повість-преамбула "Дім на горі" складається з 6 окремих розділів, дія в яких відбувається ніби в конкретному часі – 1911-1963 рр. і стосується конкретного місця – міста Житомира та його околиць. Насправді це лише демонстративна імітація історичної реальності, воєнної й повоєнної, яку використано умовно. Хронологічну послідовність перебігу подій тут порушено: теперішнє непомітно переходить у минуле й навпаки, тому читач сам вибудовує життєву історію кожного персонажа з окремих часових фрагментів. Дія відбувається паралельно в різних місцях. Отже, можна говорити про умовність зображення в повісті-преамбулі загалом.

Також можна говорити про розгалуженість сюжету або про кілька сюжетних ліній, пов'язаних із долями різних людей: учорашнього фронтовика Володимира; Галі з бабцею та Хлопцем; козопаса Івана Шевчука та його дружини Марії Яківни; Олександри Панасівни, її загиблого під час війни Миколи та п'ятеро їхніх дітей. Звісно, не всі персонажі виконують головні ролі, деякі з'являються більше в спогадах, згадках, навіть снах, проте присутність кожного в загальному розвитку дії важлива.

Водночас усі сюжетні лінії тісно переплетені, адже всі персонажі так чи так пов'язані між собою, наприклад, козопас Іван – рідний брат Галиної бабці; учитель Володимир – брат Соні, подруги Олександри Опанасівни; Хлопець закохується в її старшу дочку Неонілу тощо. Авторську увагу зосереджено насамперед на стосунках між людьми, на їхніх відчуттях, переживаннях, сумнівах, тривогах – побутові, пейзажні чи, скажімо, виробничі подробиці притчового підтексту або переростають у символ, знак чогось (наприклад, синє плаття Галини втілює її таємниче жіноче єство).

Об'єднавчим центром усього зображення виступає образ гори, яка має вершину і підніжжя (своєрідна барокова умовність). На її вершині знаходить реальний, але загадковий Дім, у якому спершу живе Галя з бабцею і Хлопцем. Там Іван Шевчук щоденно випасає кіз і звідти проникливо спостерігає за всім, що діється в Домі й унизу. А біля підніжжя мешкають зі своїми родинами всі інші персонажі повісті. Іван має магічний дар бачити людей і тварин наскрізь, протікання прихованих процесів у природі, тобто бачити крізь час і простір. Тому він і пише оповідання "Голос трави" — своєрідну узагальнюючу метафору реального життя людини у своєму ХХ ст.

Дім на горі біля річки Тетерів ніби покликаний символізувати своєрідну фортецю нашої духовності, той ідеал, до якого прагне людина. Великою мірою це так і є – енергетика Дому притягальна для всіх, тому й крута стежка, що веде до нього, манить багатьох, хоча й не всім він доступний. Дім має велику бібліотеку, що постійно поповнюється, стійку традицію: там завжди володарюють жінки – зачинательки та продовжувачки роду, берегині моралі й пам'яті; чоловіки ж тут з'являються вряди-годи, їм належить доля блудних синів. Чи це добре? – автор залишає подумати читачам.