Борис Грінченко — Без хліба (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1884 рік.

Автор. Борис Грінченко (1863-1910) – український письменник.

Тема. Зображення злиденного життя селян, які попри бідність не втрачають високого рівня моральності.

Ідея. Утвердження цінності християнської заповіді "не вкради" і моральної чистоти як основи щасливого та гармонійного життя.

Проблеми. Дотримання моральних норм і цінностей; бідність; конфлікт людини зі своїм сумлінням.

Композиція і сюжет твору

В оповіданні "Без хліба" автор зосередився на вивченні особистісного профілю українського селянина – носія й виразника народної етики. Він показав, наскільки важливими в житті людини є засвоєні ще з дитинства моральні норми й цінності.

Селяни Горпина й Петро вже три роки як побралися, мають маленьку дитину, та все ніяк не облаштують власне господарство. Несприятливим видався й останній рік, а на весну не стало хліба. Петро шукав роботу, та й тут не пощастило.

Лишилася надія позичити хліб із громадських запасів, що зберігаються в гамазеї (складському приміщенні). Адже й Петро разом з іншими селянами свого часу складав туди зерно! Та коли звернувся до старости, то зустрів лише нерозуміння й байдужість до своєї біди.

Письменник детально розкрив психологічні стани селянина, доведеного до відчаю. Петра глибоко обурює ставлення сільської влади: "Вони крастимуть наше добро, а ти з голоду вмирай і дитина нехай умирає!". Лише розпач, загроза голоду й уболівання за рідних змушують чоловіка зважитися на крадіжку. Він приходить до цього не одразу, а поступово: довго переконує самого себе, у душі відбувається гостра боротьба.

Про вчинену Петром крадіжку не дізнаються односельці, але вона швидко руйнує сімейну злагоду, стає причиною болючих моральних переживань. Горпині сумно та соромно — вона не хоче чоловіка-злодія. Та й самого Петра гризе сумління. Він бачить, як його вчинок позначився на родинному житті. Терпіти муки совісті вже несила, і селянин щиро просить вибачення в громади: "Люди добрі! Простіть мене, бо я злодій!".

Важливим і показовим є зображення морального рівня громади. Письменник розрізняє простих хліборобів і сільську владу. Якщо староста й писар не допомогли Петрові, то звичайні односельці виявили людяність та виступили проти його арешту. Автор вірить у справедливість організованої сільської громади, яка покладається на традиційну народну мораль. Люди дали шанс на виправлення, а селянин, заробивши чесною працею, повернув украдене. Петро відродив не лише повагу односельців, а й прихильність коханої дружини і власний душевний спокій.

Експозиція. Петро і Горпина ніяк не можуть збитися на хазяйство. На весну зовсім у селянина не стало хліба. Петро хотів найнятися до панів на роботу, але не було місць. Горпина планує поїхати до батька в Сироватку, щоб позичити хоч мішок зерна. Жінка вмовляє Петра піти попрохати старосту, щоб дав зерна з гамазеїв.

Зав'язка. Отримавши від старости відмову, Петро починає роздумувати над тим, що можна вночі вкрасти зерно: продовбати дірку в гамазеї і наточити. Жінці ця думка не сподобалася.

Розвиток дії. Коли їсти зовсім нічого не лишилося, Петро вночі таки наважується вкрасти три мішки зерна. Крадіжка була невеличка, то не дуже й помітна. Коли сім'я з'їла жито і знову не було їжі, Петра таки влаштувався у найми. Він почав жити у пана, а ночував вдома. Та чоловік згубив свій спокій, бо його мучила совість за крадіжку.

Кульмінація. Коли Горпина нарешті призналася, що вважає чоловіка злодієм, Петро йде в неділю до волості і перед усією громадою признається у своєму злочині.

Розв'язка. Писар звелів був арештувати Петра, та громада не дала. Петро віддав зерно до гамазеї і немов удруге на світ народився. Відтоді у них з жінкою налагодилося життя.