Ольга Кобилянська — Фантазія-експромт (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Новела.

Час створення. 1894 рік.

Автор. Ольга Кобилянська (1863-1942) – українська модерністська письменниця.

Тема. Зображення тонкої пристрасної натури жінки, її життєлюбності та глибокого духовного світу, сповненого почуттів.

Ідея. Утвердження думки про усвідомлення жінкою свого місця у світі та її права бути щасливою у всій повноті.

Проблеми. Рівні права чоловіків і жінок, жіноча чуттєвість і сексуальність, емансипація жінки, мистецтво в житті людини.

Композиція і сюжет твору

Назва "Impromtu phantasie" є алюзією на відомий ноктюрн "Impromtu" Ф. Шопена, улюбленого композитора О. Кобилянської. Письменниця відкидає традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за принципом контрасту. Об'єднує їх образ оповідачки, який зливається з образом героїні, спорідненої з власним ліричним "Я" авторки. Оскільки подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні.

В новелі чергуються два відмінні настрої героїні: мрійливість, пасивність, нерішучість – з одного боку, та активність, жвавість, навіть непередбачуваність – з іншого. Своєрідним мотто твору є мрійливий, часом сумний настрій героїні, яка "ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима…". Вона любить спостерігати за хмарами, які кличуть її ввись, до гармонії й досконалості. Ось героїня замріяно споглядає природу, а тут уже кидає виклик природним силам і вирушає посеред бурі купувати наперсток, не боїться упіймати за уздечку норовливого жеребця, що було не до снаги навіть хлопцям.

Найдетальніше в новелі описано епізод у кімнаті, коли майстер налагоджує фортепіано. Авторка через сприйняття героїнею музики Шопена передає зародження першого почуття кохання, якого вона й сама ще не усвідомлювала. Музика передавала набагато більше, ніж дівчина зрозуміла сама в собі. За аналогією до музичного твору О. Кобилянська застосовує прийом контрасту не лише для зображення характеру героїні, а й для протиставлення розриву між її великим духовним потенціалом у дитинстві та нереалізованістю в дорослому житті, що відповідало приписам неоромантизму.

Текст новели написано абзацами з мінімальною кількістю речень, що справляє незвичне візуальне враження та імітує музичний твір.

О. Кобилянська зображує два відтинки життя оповідачки твору. Перший – десятирічною дівчинкою, другий – дорослою жінкою. У першій частині новели авторка зображує кілька епізодів, на прикладі яких розкриває характер героїні. У ній поєднуються меланхолійність, чуттєвість, задумливість, з одного боку, і сміливість, нестримність, вольовий і сильний характер – з іншого. Але при всій парадоксальності вона гармонійна й життєлюбна, почуття переповнюють її, хоч дівчина не завжди їх усвідомлює.

Зображуючи героїню дорослою, О. Кобилянська приділяє увагу двом аспектам – стосункам із чоловіками та її ставленню до життя. І хоч в особистому плані героїня відчуває себе нещасливою від нерозділеного кохання, це не перешкоджає їй насолоджуватися життям, яке вона сприймає як велике диво: "Я відчуваю, як життя лежить переді мною не як щось сумне, безвідрадне, важке до перенесення, але як би один пишний, святочний день, гаряче пульсуючий, приваблюючий, широкий, пориваючий образ або немов яка соната". Героїня порівнює його з музичним твором, натякаючи на глибині й потаємності своїх емоцій, які не можна виразити словами вповні так само, як не можна однозначно витлумачити й осягнути глибину образів музичного твору.

Твір має структуру сонатної форми: експозиція, розкриття теми, реприза (повторення одного з розділів). У творі прослідковуються основні особливості сонати – розвиток, повторюваність, контраст. Відтворення сонатної музичної форми відбувається шляхом ускладнення побудови літературного тексту елементами музичного твору.

На думку дослідників, слово "impromtu" у назві твору свідчить про спонтанну реалізацію письменницею художнього задуму, а "phantasie" – це та вільна музична форма, завдяки якій вона зуміла виразити свій характер. Підзаголовок – нарис – вказує на особливості твору, як такого, що позбавлений сіткої, завершеної форми. Аналогії між однойменними творами Ф. Шопена та О. Кобилянської виявляються також і в однаковій кількості композиційних частин, градації фраз і циклічності фразування. В основу композиції покладено типовий для сонатної форми контраст: зображення тонкої пристрасної натури в експозиції та відтворення нереалізованих можливостей головної героїні в репризі.

Експозиція. Звуки дзвонів завжди пригадують героїні минулі літа і одну ніжну і вразливу натуру, яка могла бути також пристрасною. Похід у місто під час негоди по наперсток. У селі на канікулах дівчина впіймала коня, якого не могли зловити парубки.

Зав'язка. Коли героїня мала 10 років, переїжджий стройник строїв у її родичів фортеп'ян.

Розвиток дії. Дівчинка сиділа у кімнаті і приглядалась йому та прислухалась у виникувані ним сильні акорди. Вони були в кімнаті самі. Він спитав, котра година, але дівчинка лише почервоніла. Наступного дня він прийшов знову. Коли інструмент був настроєний, чоловік почав грати.

Кульмінація. Виконання стройником "Фантазії-експромт" Шопена: "Те, що грав, була пристрасть, як грав – зраджувало його як людину...". Дівчинка починає плакати. Чоловік розмовляє з нею і цілує її руки.

Розв'язка. Героїня подорослішала, але так і не навчилась грати на фортепіано. Вона стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною...