Письменниця розриває художній час і простір у творі, щоб зосередити увагу не на розвитку сюжету, не на чіткій композиції, а на перший план поставити почуття і переживання героїні, показати моменти життя, коли найбільше проявляються її душа, її особливості характеру, її своєрідність. Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості.