Олександр Олесь — По дорозі в Казку (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Драматичний етюд.

Час створення. 1908 рік.

Автор. Олександр Олесь (1878-1944) – український поет, драматург, представник символізму.

Тема. Зображення пошуку людиною шляху до щастя, обов'язковою умовою якого є розвиток її духовності.

Ідея. Не зневірюватися навіть у найтяжчі моменти своєї історії, а твердо обстоювати ідеали волі та свободи; лише віра в торжество духу і добра, стійкість очільника є запорукою поступу.

Проблеми. Взаємовідносини вождя і народу, героя і натовпу; конфлікт між мрією і дійсністю, ідеалом і реальністю; сенс життя людини й співвідношення в ньому двох світів – видимого матеріального й невидимого духовного.

Композиція і сюжет твору

Композиція драматичного етюду фрагментарна: представлено три символічні картини. У першій змальовано вбоге і жалюгідне життя людей, які заблукали у темному лісі й довгий час мешкають у ньому. Одяг їх перетворився на лахміття. Люди немов дичавіють, пасивно приймають Долю, скорились невідомій і страшній силі, що існує поза їхньою волею. Ця безлика маса не бачить надії на визволення, але найгірше те, що живе без сонця і мрії, стоїть на одному місці. У цій Юрбі знайшовся Він, ніжний душею і вразливий герой, який мріє знайти дорогу до світла. Він сповідує гуманізм дії. Його ідеалом є орел – символ борця за свободу: "Орли літають над землею, орли з-під хмар клекочуть і, наче дзвоном, клекотом до себе кличуть. Одних з землі здіймають, другим запалюють серця, на третіх жах наводять".

У другій частині драматичного етюду Юнак намагається знайти дорогу до Казки – вимріяної символічної країни краси, гармонії, братерства, свободи. Йому вдається захопити Юрбу цією ідеєю, спонукаючи людей до пошуку країни, де сяє Сонце, панує гармонія і немає пітьми, зла і лиха. Починається важкий похід крізь хащі лісу до мрії.

Третя картина показує безсилля, втому і розчарування натовпу в поході, втрату ним надії і віри. Юрбу охоплюють засліплення, ненависть до поводиря, озвіріння, що призводить до розправи над ним. Побитого і знесиленого Юнака розгнівані люди залишають напризволяще і повертаються у хащі лісу до свого колишнього існування, занурюючись у свої повсякденні клопоти і рабський стан.

Важливу композиційну функцію у розгортанні сюжету відіграють діалоги і полілоги, які увиразнюють експресію мовлення, динамізують розвиток дії. Переважає у творі не драматичне, а ліричне начало.

Особливістю композиції твору є зображення наскрізного образу дороги, яка виступає не стільки конкретним шляхом, скільки символічним узагальненням вибору людьми життєвого шляху. Дорога з усіма небезпеками й труднощами протистоїть у творі темному лісу, у якому хоч і безперспективне, але спокійне й усталене життя. Лише головний герой свідомо вибирає рух дорогою до ідеальної країни під назвою Казка. Він увесь час у русі: шукає вихід з лісу, спонукає до активності Юрбу та, власне, і смерть приймає в путі. Художній простір драматичного етюду зображено за принципом контрасту: тут — це темний ліс, у якому вічно панує ніч, і там — простір за лісом, де день, блискучий день. Художній час також визначає особливості композиції драматичного етюду та є одним з головних засобів утілення авторської ідеї. Його зображено у двох площинах: минуле, у якому були спроби відшукати шлях до Казки, та теперішнє, що, на перший погляд, не має майбутнього, ба більше — минуле знову повертається після втрати Юрбою бажання шукати Казку. Символічним є розгортання художнього часу в теперішньому. Юрба на чолі з Ним вирушає в дорогу зранку, тринадцять днів долає труднощі в путі й вранці зневірюється у своєму лідері та повертається до попереднього ладу життя. Завершення художньої дії етюду на світанку невипадкове, адже ранок — це завжди початок нового етапу в житті, він відкриває перед людиною нові можливості. Але, на жаль, не для героїв твору.

Експозиція. В лісі, де "завжди ніч – вночі і вдень", блукають люди, їхнє "убрання не має ознак нації й часу". Вони живуть у вічній і змирилися зі своїм жалюгідним існуванням. Їхня життєва мета – здобути щось їстівне, щоб не вмерти з голоду.

Зав'язка. Серед гурту людей панує зневіра й байдужість, і лише один Він – юнак, який мріяв про сонце й світло, – кидає виклик тваринному існуванню одноплемінників і вирушає на пошуки дороги в Казку – місця, де "живуть крилаті люде".

Розвиток дії. Він повертається із двома квітками маку на доказ того, що знайшов стежку, і закликає всіх вирушати в путь. Натхненні такою рішучістю, люди йдуть за своїм провідником. Вони наділяють Його рисами надлюдини, довіряють Йому своє життя – і така моральна підтримка окрилює юнака. Однак важкий шлях виснажує Його, тому за кілька кроків до мети Він починає вагатися в правильності вибору. Відчувши цю невпевненість, Юрба втрачає віру в нього як лідера й відрікається від своєї мети.

Кульмінація. Позбавлені духовного сенсу життя, люди виродніють, стають жорстокими й закидають колишнього свого провідника камінням. Над собою вони ставлять істоту, зовні подібну на мавпу.

Розв'язка. Головний герой зустрічає Хлопчика і дізнається, що Казка зовсім близько, але вже не може докликатись до людей, які пішли геть.