Марко Вовчок — Інститутка (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: Соціально-побутова повість.

Напрям(течія): реалізм.

Час створення: 1858-1859 рр.

Автор: Марко Вовчок (Марія Вілінська 1833-1907) – видатна українська письменниця, авторка славетних "народних оповідань", що ознаменували новий етап у розвитку української прози.

Тема: Зображення тяжкого становища кріпаків і наростання стихійного протесту проти кріпацтва, перші прояви непокори поміщикам, протиставлення моралі панів і трудового народу.

Ідея: Кожна людина повинна бути вільною; засудження наруги над особистістю, протест проти кріпацтва чи будь-якого рабства; людина ніколи не повинна втрачати віри й надії на визволення.

Проблематика: Кріпацтво, доля людини, стосунки між людьми, воля і рабство, моральність людини.

Присвята Т.Шевченку.

Назва: Повість називається "Інститутка", але відчувається авторська іронія над тим, що насправді панночку, імені якої у творі навіть не вказано, нічого путнього так і не навчили навіть в інституті.

Композиція і сюжет твору:

Композиція твору проста і підпорядкована розкриттю його провідної ідеї. Сюжет розгортається послідовно, він однолінійний, події розвиваються в хронологічному порядку.

Експозиція. Знайомство з головною героїнею твору, кріпачкою Устиною, яка водночас є оповідачкою. Читач довідується про душевну красу, розум, щирість та чесність дівчини, особливості її характеру.

Зав'язка. У помістя приїздить панночка та вибирає собі за покоївку Устину.

Розвиток дії. Історії взаємин панночки та Устини, поступове загострення стосунків між ними, а також між панночкою та кріпаками в цілому. Згодом панночка виходить заміж та виїздить на хутір до свого чоловіка. Але й він не спроможний стримати її лють та ненависть до людей, що її оточують.

Кульмінація. Сутичка панночки з кріпаками в саду та наказ віддати Устининого чоловіка Прокопа в солдати.

Розв'язка. За законом Устина стає вільною і переїздить до міста.