Михайло Стельмах — Гуси-лебеді летять (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Автобіографічна повість.

Час створення. 1963-1964 роки.

Автор. Михайло Стельмах (1912-1983) – український прозаїк, поет, драматург, громадський діяч.

Тема. Зображення дитинства автора з усіма його радощами і труднощами; картини життя українського села першої половини ХХ століття.

Ідея. Оспівування дитинства – найкращої і найважливішої пори в житті кожної людини, заклик бачити у всьому красу, любити рідну землю, жити у єдності з природою, здобувати знання, бути гідними громадянами рідної країни.

Проблеми. Реальне та казкове у дитячому світосприйнятті; роль сім'ї, природи, традицій та звичаїв у вихованні дитини; бідність; людяність і жорстокість; вірність і зрада батьківщині; любов до рідної землі; дитяча дружба; дружба між дитиною і дорослим; війна; прагнення маленької людини до знань.

Присвята. Моїм батькам – Ганні Іванівні й Панасу Дем'яновичу – з любов'ю і зажурою.

Сюжет твору

Повість "Гуси-лебеді летять.." складається з 9 розділів. Розповідь ведеться від першої особи – 9-річного Михайлика. Важливу роль у сюжеті повісті відіграють емоції, переживання, рефлексії героя, викликані оповідуваними історіями. Це твір про витоки формування характеру, про світ дитячих переживань і відчуттів.

На першому плані у письменника відтворення світу дитини, предметом епізодичного, "фонового" зображення стають "дорослі" персонажі, а також соціально-економічні проблеми 20-х років ХХ століття. Таким чином, увага письменника концентрується на обставинах зовнішнього життя персонажа, які пропускаються  через його свідомість.

Михайлик – центральний образ дилогії, з яким пов'язані всі події, про які він сам розповідає. Незважаючи на "безсюжетність" (сюжет розгортається ніби якось самовільно, неорганізовано, за логікою плину самого життя, події чергуються часто не пов'язані одна з одною), повість має чітку, прозору і легку для сприймання фабульну основу, яка складається з епізодів, подій, діалогів, зв'язки між якими досить умовні. Їх причина – в довільності відбору епізодів з життя героя. Ті події, які найбільше запам'ятались героєві, справили на нього незабутнє враження, склали фабульну основу твору. Фрагментарність композиції дозволяє авторові зосередити увагу читача на важливих проблемах: виховання, обов'язку, дружби. Композиція ускладнена авторськими відступами. Михайлик розповідає про те, що з ним відбувається, дає характеристику іншим персонажам. В епіцентрі його художнього світу не узагальнена чи відсторонена реальність, а конкретне буття, власний життєвий досвід. Образ автора-оповідача то зливається з образом головного героя, то дистанціюється від нього, через коментарі, виражаючи власне ставлення до зображуваного. Зачин, що подається на початку кожної повісті, спонукає наратора до розповіді. Автор об'єднує розрізнені і віддалені у часі й просторі епізоди у художню цілісність, надаючи творові завершеності. У творі наявні дві точки бачення – Михайлика і дорослого Михайла Стельмаха.