Іван Франко — Сойчине крило (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Психологічна новела (новела – епічний твір, розповідь про якийсь незвичайний випадок із життя героя, що закінчується несподіваною розв'язкою. Автор, як правило, уникає найдетальнішого опису обставин дії, а зосереджується на змалюванні персонажа крізь призму гострих суспільних, моральних, філософських, психологічних проблем).

Час створення. 1905 рік.

Автор. Іван Франко (1856-1916) – видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч.

Тема. Зображення кохання, стосунків між чоловіком і жінкою.

Проблеми. Сенс існування людини; як не помилитися у своєму виборі; роль жінки в спільноті людей; справжнє кохання; відповідальність за людину, яку любиш; вірність і зрада; довіра і щирість в стосунках; ставлення чоловіка до жінки.

Ідея. Утвердження думки про цілющу силу кохання, про повернення людини до своєї сутності.

Конфлікт. Внутрішній конфлікт між двома закоханими, ширше – між двома поглядами на світ: раціональним (Хома) та емоційним (Марія).

Композиція і сюжет твору

У 1905 р., у "золотий період" творчості І. Франка, виходить друком твір "Сойчине крило". Дія у творі розпочинається напередодні Нового року в кімнаті головного героя – Хоми, який несподівано отримує листа від Марії з далекого Порт-Артура. Його читання відбувається з перервами – десь протягом трьох годин. Насправді ж сюжет охоплює значний період із життя Мані та Хоми – події сягають трьохрічної давності. Новела має підзаголовок "Із записок відлюдька". Справді, це – щоденник головного героя, у який вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, котру вона ж сама через власну нерозважливість і змоделювала. Оповідь психологічно напружена, бо в ній примхливо переплітаються два голоси. Позиція Хоми, його голос особливо акцентовані письменником. Емоції головного героя, викликані читанням листа, зображені автором за принципом наростання: від байдужості до схвильованості й розчуленості. Хома вирішує занотувати свої відчуття в переломний момент життя, осмислити свої душевні страждання. Для нього щоденник – це спроба розпочати нову сторінку життя. Поступово, через нотатки Хоми, розкриваються події, що так вразили головного героя. А лист Мані є щирою сповіддю про жахливі колізії її життя. Водночас він викликає конкретні реакції Хоми. І щоденник, і лист – це особливі жанри, сповідальні. Вони дають змогу розкритися головним героям у найпотаємніших почуттях і пориваннях.

Композиція твору оригінальна – присутнє своєрідне обрамлення, оповідь в оповіді. Сюжетним обрамленням є щоденникові записи, а основні події сконцентровані в листі. Він розпочинається з роздумів Мані про своє життя, помилки та колізії, які в ньому сталися. Дівчина згадує про стосунки з Хомою, від'їзд із Генрисем, який розповів їй про багатого батька, обіцяв одружитися. Насправді цей 26-річний практикант виявився злодієм

Через деякий час Марія дізнається, що Генрись обікрав її батька, який переконаний, що це зробила дочка. Так вона принесла найріднішій людині неймовірні переживання, а згодом старий чоловік, убитий горем, "…зовсім замовк, перестав говорити і видатися з людьми, поки в початку зими не спочив у могилі".

Починаються митарства дівчини: Одеса, Нижній Новгород, Сибір, Порт-Артур. Зникає Генрись, Маню привласнює керівник злодійської банди Зигмунт, якого згодом заарештовують. Жінка вирушає до Москви і в потязі випадково зустрічає молодого інженера Володимира Семеновича. Він опікується долею Мані, проте бездіяльність штовхає його до азартних ігор. Врешті-решт цей чоловік програє дівчину Никонору Ферапонтовичу Свєтлову, багатому золотопромисловцю. Одного разу їх вистежили злочинці, серед яких був і Генрись, мільйонера вбили, а Маня потрапляє до рук їхнього ватажка Сашки. Коли грабіжників знайшла поліція, капітан Серебряков привіз її до себе. У нього була шлюбна жінка, п'яний чоловік бив їх обох, знущався. Від нього Марія втекла, сіла на перший потяг, яким військові їхали на війну з Китаєм. У Порт-Артурі вона жила з Миколою Федоровичем, доглядала до самої смерті — він помер через тяжке поранення. Коли Хома закінчив читати лист, у якому переповідалися всі ці події, лунає дзвінок у двері. То повернулася Маня.

Твір має динамічний сюжет, несподівану розв'язку, високий ступінь психологізму. Краще відчути стан Хоми-оповідача допомагає розповідь від першої особи.

Експозиція. Новорічний вечір, Хома отримує листа.

Зав'язка. Перша зустріч у лісі, стосунки Мані й Хоми, ревнощі дівчини до сойки, її незадоволення тим, як Хома виявляє почуття.

Розвиток дії. Втеча Мані з Генрисем, перебування в банді злочинців, поїздка в Іркутськ із Володимиром Семеновичем, програш жінки в карти золотопромисловцю, його смерть, Марія – друга дружина ісправника Серебрякова, втеча в Порт-Артур.

Кульмінація. Смерть Миколи Федоровича.

Розв'язка. Повернення Марії.

Експозиція та розв'язка становлять "рамку" в оповіді. І якщо внутрішні переживання Мані розкриваються в листі, то Хоми – у "Рамці"-обрамлення листа.