Літературний рід: епос.
Жанр: соціально-побутова, гумористична усмішка.
Напрям (течія): модернізм, соціальний реалізм.
Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл.
Ідея: виховання любові до природи.
Композиція, композиційно-стильові особливості: усмішка складається з чотирьох автономних частин. Перша частина присвячена змалюванню тихої річки Оскіл і дикої живності, якої в очеретах доволі.У другій і третій частинах усмішки з уст діда Панька звучить розповідь про те, як сом з'їв гусака, а згодом і панського собаку; також він розповідає про ще одну фантастичну рибину, яка проти течії притягла з-під Канева рибалку на човні.
Четверта частина — своєрідне авторське узагальнення з рибальськими порадами щодо ловлі сома. Загальний тон усмішки витриманий у руслі рибальських побрехеньок і фантастичних перебільшень. Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м'яко кажучи, перебільшень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багатству та красі нашої рідної природи: "Інтересна риба сом! За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави..."
Головні герої та їх образи:
людей: оповідач; дід Панько; пан; Христя; рибалка; письменник Сабанеев;
природи: річка, сом, гуси, собака Джой; предметів і явищ: човен, катер, риболовля, розповідь.
Час: царські часи — радянські часи (20-ті роки XX ст.). Місце подій: заплава річки Оскіл за славним містом Енськом на Харківщині.
Композиція: опис краси природи на річці Оскіл — розповіді діда Панька про великих сомів, яких той ловив із паном, про зникнення й віднайдення панського собаки Джоя, про відомого письменника Сабанеева, який описав сома з Уфимської губернії, що проковтнув ведмедя — розповідь про сома й катер — порівняння сомів колишніх і радянських — "Інтересна риба сом!".
Художні засоби виразності: увесь арсенал, особливо епітети, порівняння, гіперболи, а також засоби творення комічного (гумор та іронія).
Примітки та корисна інформація:
"Мисливські усмішки" Остапа Вишні в українській літературі — явище унікальне. У них спостерігаємо оригінальний синтез народного анекдоту й пейзажної лірики. Ці пейзажі досить лаконічні. Одна-дві деталі, схоплені усміхненим поглядом, так доречно вкраплюються в текст оповіді, що без них не можна уявити ні загального тла полювання, ні відповідного настрою.
Усмішка "Сом" починається із запрошення побувати "на річці на Осколі", ніби спонукаючи читача до довірливої розмови. Оповідач перейнятий щирим захватом від краси довколишнього світу — своєрідної ідилії гармонійного поєднання людини й природи. Мова мальовничого пейзажного опису чарівних місць лагідна, ніжна. Такий ліризм посилюється змалюванням появи на річковому плесі сім'ї чирят: матері й "манісіньких чиряточок", а далі — "качка-крижень з криженятами", легесенькі "болотяні курочки". Усе тут рухається, міниться барвами, звуками, з-поміж яких пробиваються дівочі "різні чудові пісні". Створюється враження від великого живого рухливого організму, яким є природа, і в якому все взаємопов'язане, а людина — її невід'ємна частка.
Від лагідних описів оповідач плавно переходить до перестороги небезпеки (вустами діда Панька) — наприклад, про "велику ковбаню", у яку може і "дзвіниця пірнути". Далі дід розповідає якусь неймовірну історію, яка відбулася "ще за панів" з величезним сомом, який проковтнув і гусака, і собаку панського, і навіть "парового катера". Ця історія змінюється наступною, знову про сома, її розповідає вже "дуже заядлий і дуже справедливий рибалка", й акценти тут інакші — про те, який сом сильний і могутній. Нарешті, картина остання, завершальна, — у цій історії образ сома цілком реалістичний, приземлений — на перший погляд, вона нагадує своєрідну інструкцію з риболовлі сомів. Мабуть, нею можна було б і скористатися, якби не наявний тут відвертий гумор, насмішка з довірливого читача, знову гіперболізація образів і прикметні фантастичні деталі (наприклад, у череві сома може виявитися копчена ковбаса, варений рак і пара "цілісіньких шпротів"). Як бачимо, у цій усмішці акварельний український краєвид змінюється майстерним діалогом, влучні деталі супроводжують репліки, описи комічних і фантастичних ситуацій. І скрізь є "всюдисущий автор" — усміхнений, іронічний, проникливий. Він кидає одну-дві деталі й мовби спостерігає реакцію читача. Є його щирий захват красою рідної природи, неприхована залюбленість у неї, відчуття казки з дитинства, святковості. Так в Остапа Вишні гумористичний жанр усмішки справді більше нагадує "ліричну поезію в прозі" (Р. Мовчан).