Валентин Чемерис — Вітька + Галя, або Повість про перше кохання (гумор у творі, аналіз)

В. Чемерис доводить своїм читачам, що історія кохання може мати й гумористичний "супровід". Усе тому, що герої його повісті "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання" — люди дуже молоді й життєрадісні. Їм нема коли сумувати — вони сповнені оптимізму, що не дозволяє опускати рук навіть у безнадійних ситуаціях. Слід пам'ятати, що сміх буває різний. В. Чемерис віддає перевагу гумору. Письменник по-доброму сміється з окремих рис людських характерів та явищ дійсності. Окрім гумору, у повісті трапляється легка іронія — прихована насмішка.

Важливим засобом художньої організації твору В. Чемериса є пародія. Автор використовує її для посилення комічного ефекту — за рахунок залучення елементів інших творів, але в навмисне зміненій формі.

Найбільш виправданим є засіб пародії в розповіді про дуель, що її влаштували підлітки. Ніби між іншим, письменник згадує відомі літературні твори, у яких зображено дуельні поєдинки. У його героїв теж усе як треба: є дуелянти й секунданти. Однак розв'язка дуелі має виразно анекдотичний характер.

У своїх художніх пошуках В. Чемерис спирається переважно на народні традиції гумору, зокрема анекдоту. Чого варта ситуація, у якій розумна дівчина використовує обох своїх залицяльників, змушуючи їх виконувати замість себе господарську роботу! Як анекдотичний персонаж виглядає сільський міліціонер Грицько Причепа, у якого в кобурі замість пістолета — хліб і помідори. Гумор не тільки не заважає автору розкрити тему першого кохання, але й сповнює читачів щирою надією, що юні закохані з Великих Чапель будуть щасливими.

Переповідає історію кохання у творі оповідач. Складається враження, що це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити Віті чи застерегти його від хибних кроків. Оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям. Зображуючи комічні ситуації, автор використовує цілий арсенал прийомів: створює смішні та парадоксальні ситуації; поєднує в розповіді комічне й драматичне, високий і низький стилі; вживає відповідну лексику та гру слів; поєднує невідповідність стилю мовлення і обстановки, у якій це сказано; натякає або вибудовує ланцюжок думок, що викликають смішні асоціації; перераховує різнорідні предмети в одному ряду; використовує спеціальні риторичні фігури тощо.

Також надзвичайно вдало описано смішні й недолугі спроби юного Вітька перед своєю дівчиною виглядати дорослим, коли через його непогашену цигарку спалахнув тин баби Пріськи й усе село кинулося гасити вогонь, а пожежники, які приїхали вже по всій оказії, ще й добряче залили бабину хату водою.

Важливо, що автор повісті особливу увагу приділяє роздумам про нелегку місію чоловіків освідчуватися в коханні своїм обранкам, і тут уже не до сатири чи навіть гумору, адже й Галя забуває всі свої кепкування, коли поспішає рятувати пораненого залицяльника з арешту й таки самовіддано визволяє його з сараю, у якому тримав Вітька сільський міліціонер Причепа й звідки підкопом збирався визволяти друга Федько. Здавалось би, вже й щаслива, як у любовних романах, розв'язка мала б заставити після поцілунку закоханих, який описаний надзвичайно лірично, винахідливого Федька, нарешті, зупинитися у своїх авантюрах, але непосидючий друг вигадує історію про лева, який утік із зоопарку, щоб легітимно наглядати над закоханою парою, а тоді ще й вирішує одружити Вітька й Галю по-справжньому. Котигорошкова роль свата Валентином Чемерисом виписана вражаюче. Дуже тонко передано й психологічний стан матері Галі, яка під час цього насправді жартівливого обряду збагнула, що людське життя проминає дуже швидко, тому тільки скрушно зітхнула: "Думала, дитина… А вона вже куниця…".

Авторка статті Світлана Перець, авторські права належать Укрлібу