Курт Воннегут — Брехня (характеристика та аналіз героїв твору)

Бен Барклі. Чорношкірий водій, який віз сім'ю Рімензел чорним "ролс-ройсом" з Нью-Йорка Коннектікутським шосе у Норт-Марстон. Бен їхав швидше, бо надворі була весна, і за його словами "навесні не тільки люди та звірі радіють. На машини теж шал находить". Він радів за Елі і підбадьорював, хоч помітив, що хлопець чомусь сумний.

Доктор Рімензел. Батько Елі. Доктор був "кремезний статечний чоловік, лікар, цілитель в ім'я полегшення страждань, бо він народився багатшим за перського шаха". У машині він говорив, що не хоче, щоб Елі у школі вважав себе кращим через своє прізвище. Доктор велично повчав сина, що ні в якому разі не потрібно використовувати прізвище Рімензел так, ніби Рімензел – це щось особливе. Батько не цікавився сином, а дружині говорив, що не може бути й згадки про якісь привілеї чи потурання для Елі, проте це були лише слова: він сам просив членів опікунської ради прийняти Елі в школу.

Елі Рімензел. Тринадцятирічний хлопчик, син доктора Рімензела. Батьки хлопця хотіли, щоб він, як і всі Рімензели, навчався в Уайтхіллській школі для хлопців. У хлопця не стало духу розповісти батькам про те, що він провалився на вступних іспитах. Сім'я їхала до цієї школи, бо Елі мали зарахувати до списків учнів, які розпочинали заняття з осені, а його батько, випускник 1939 року, мав бути присутній на засіданні опікунської ради школи.

Сільвія. Чарівлива мати Елі, яка вважала, що скоро в сина почнуться чотири найкращі роки життя. Її цікавила не успішність Елі, а кількість Рімензелів, які навчалися в Уайтхіллі. "У цієї енергійної честолюбної жінки не було свого статку, і хоч заміж за доктора вона вийшла шістнадцять років тому, її все ще дуже цікавили й захоплювали звичаї старих багатих родин". Жінка хотіла, щоб Елі надали у школі кімнату з каміном, бо вважала, що люди, які носять прізвище Рімензел, мають право на малюсінькі привілеї. Лише по дорозі в школу Сільвія здогадалася спитати сина, чи важкі були іспити. Сільвія першою зрозуміла, що доктор Рімензел зробив жахливу помилку, коли пішов просити членів опікунської ради прийняти сина в школу.

Том Хілер. Однокласник доктора Рімензела, який їздив стареньким "шевроле". Його батько був простим автомобільним механіком у Норт-Марстоні. Том віз свого сина в Уайтхілл. Саме Том написав гімн школи, а його син дістав такі високі бали, яких на приймальних іспитах у цій школі не одержував ще ніхто.

Доктор Доналд Уоррен. Директор Уайтхіллської школи. Худорлявий і благовидний, йому йшов сьомий десяток. Доктор Уоррен сам вкинув у скриньку Рімензелів лист з результатами Елі, але хлопець порвав лист на шматочки. Тож у школі директору довелося пояснити батькам, що Елі не здатен виконувати те, що вимагають від учнів Уайтхілла.