Автор Невідомий — Міф про Прометея (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Давньогрецький міф.

Тема. Розповідь про героїчний подвиг Прометея заради людей.

Ідея. "В тих мужніх, волелюбних людей, що віддають свої сили і розум, усе життя на благо народові, палає в серцях іскра незгасного Прометеєвого вогню".

Проблеми. Добро і зло; допомога іншим; самопожертва; безкорисливість; гуманізм; відважність і боягузтво. 

Композиція і сюжет твору

У багатій міфології давніх греків одним із найвідоміших є "Міф про Прометея". Його сюжет захопливий, герої незвичайні, а їхні пригоди неймовірні. Головний герой міфу – титан Прометей, жертовно допомагає людям. Він показав їм, як обробляти землю й вирощувати хліб, будувати житла та виготовляти корисні в господарстві речі, навчив читати й писати, напинати вітрила і плавати на човнах, видобувати із землі метали, розрізняти пори року та лікувати хвороби, приборкав тварин і віддав їх на службу людям. Коли олімпійські боги зажадали від людей великої шани і багатих пожертв, Прометей схитрував і поділив зарізаного бика так, що богам дісталися кістки і жир, а людям – м'ясо. Розлючений Зевс відібрав вогонь у смертних, і люди втратили його захист. Прометей вирішив тоді дати фізично слабким людям розум – божественну іскру того вогню, який палав на Олімпі. Звісно, він добре знав, що Зевс наказав пильно охороняти вогонь, який горів у його палаці, аби жодна іскра не вилетіла за межі Олімпу. Але, співчуваючи людям, непокірний титан таки викрав іскру божественного полум'я. Заховавши її в очеретину, він прокрався повз Зевсову охорону, спустився на землю та віддав божественний вогонь простим смертним. Дізнавшись про вчинок Прометея, Зевс розгнівався і наказав богові-ковалю Гефестові прикувати зухвальця до кавказької скелі. До місця покарання непокірного титана повели Сила та Влада, а Прометеїв товариш Гефест мусив виконати суворий наказ Зевса. Він міцно прикував ланцюгами до скелі руки й ноги титана, щоб той не міг поворухнутися. Зевсів орел щоранку прилітав до скелі, де було прикуто незламного Прометея, гострими пазурами роздирав його тіло та клював печінку. За ніч вона відростала, і наступного дня тортури повторювалися. А оскільки титани були безсмертними, катування могло тривати вічно. Незважаючи на тортури, Прометей ні про що не благав Зевса і навіть погрожував йому: мовляв, той не вічно пануватиме на Олімпі. І тривало це тисячі літ. Гніваючись за непокору, скелю з Прометеєм Зевс кинув у глибоку прірву – Тартар, підземну темницю для титанів. Через багато століть Зевс знову підняв Прометея з мороку. Знову й знову повертався орел і брався до своєї кривавої справи. Нарешті Зевс не витримав і послав свого сина Геракла на Кавказ, аби той звільнив Прометея. Геракл зі свого непомильного лука вбив орла, який катував титана.

Експозиція. Розповідь про життя людей за часів Кроноса і Зевса, їхнє нужденне життя, поки на їх захист і допомогу не став титан Прометей. Він сам допоміг Зевсові стати до влади.

Зав'язка. Коли боги та люди складали угоду, Прометей зглянувся на людей і обдурив Зевса, а потім викрав із божественного вогнища невеличку іскру, щоб у людей заяскріли веселі вогнища.

Розвиток дії. Люди стали дужчі, сміливіші, навчилися думати, а Зевс жорстоко покарав титана. Прометея закували в кайдани і припнули на самому краї землі до стрімкої скелі. Прикував Прометея Гефест, хоч і був його другом. Прометея відвідують жалісливі океаніди, старий Океан, нещасна Іо. Зевс дізнається, що Прометей знає велику таємницю. Зевса чекає загибель і така сама доля, якої через нього зазнав колись його рідний батько Кронос. Прометей не відкриває таємницю, хоч Зевс мучить його ще більше. Збігли тисячоліття, Зевс придумав нову кару: Прометея щодня розривав орел. Страшні муки тривали тисячоліття, але ніщо не могло здолати титана.

Кульмінація. Феміда, матір Зевса, відвідує його і просить помиритися із Зевсом. Материнське горе розчулило непохитного титана – він розкрив свою таємницю.

Розв'язка. У подяку за засторогу Зевс послав найславетнішого з-поміж грецьких героїв, далекого нащадка Іо – Геракла – звільнити титана.