Джонатан Свіфт — Мандри Гуллівера (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Сатиричний філософсько-політичний роман, пригодницький роман.

Час створення. 1721-1726 рік.

Автор. Джонатан Свіфт (1667-1745) – англомовний ірландський письменник, публіцист і сатирик.

Тема. Зображення суспільства, світу природи і людини.

Ідея. Людська цивілізація недосконала; людству притаманні духовні вади, а будь-який державний устрій неідеальний.

Проблеми. Пошук свободи і гармонії; відносини влади і народу; державний устрій; боротьба політичних партій; яким повинен бути правитель; виховання дітей; моральне і духовне життя суспільства; вади суспільства.

Композиція і сюжет твору

"Мандри Гуллівера" побудовано в жанрі морської подорожі. Роман поділено на чотири частини, в яких розповідається про чотири мандрівки лікаря, а потім капітана багатьох кораблів Лемюеля Гуллівера. Поряд з реалістичними деталями морської подорожі, що подаються на початку кожного розділу, описано чотири фантастичні країни, до яких потрапляє мандрівник, докладно відображаються звичаї та порядки людей, які там живуть. Перша подорож Гуллівера – до Ліліпутії, населеної людьми-пігмеями, друга – до країни велетнів Бробдінгнегу, під час третьої мандрівки він потрапляє до Лапути, повітряного острова, і, нарешті, в останню подорож – до країни коней, гуїгнгнмів та підлеглих коням людиноподібних єгу.

Чотири частини "Мандрів" – чотири сатиричні модифікації людської нікчемності. У першій частині читач сміється над безглуздою зарозумілістю ліліпутів. У другій, у країні велетнів, з'ясовується, що наша цивілізація так само заслуговує висміювання. У третій висміюються відірвана від життя наука й надмірні сподівання на людський розум. Нарешті, у четвертій з'являються мерзенні єгу як втілення людської природи, не облагородженої духовністю.

Під час пригод Гуллівера у Ліліпутії автор змальовує людську нікчемність, як вона виявляється зовні, тобто в політичному й загалом суспільному житті. Перед нами розгортаються картини придворного життя, придворні інтриги, засідання державної ради, урочисті виступи короля перед народом, боротьба політичних партій, релігійні суперечки, війна ліліпутів з мешканцями сусіднього острова тощо, – словом, усе те, що можна побачити в першій-ліпшій буржуазній країні, у тій самій Англії часів Свіфта. У другій частині роману Гуллівер опиняється в Бробдінгнезі, де мешканці аж у дванадцять разів більші за нього, тож герой почувається в порівнянні з ними справжнісіньким ліліпутом. Така дзеркальна ситуація підкреслює важливу для просвітника-Свіфта думку, що все в цьому світі відносне: уявлення про значущість країни і людини, про красу й хоробрість тощо. У цій частині автор змальовує позитивний ідеал суспільного устрою: патріархально-ідилічна сільськогосподарська країна з мудрим правителем, що любить свій народ і ненавидить війни. У третій частині Гуллівер відвідує летючий острів Лапуту і землю Струльдбругів. На летючому острові живуть королі й привілейовані стани, чиє головне завдання – збирати податки. Тамтешні вчені намагаються видобути сонячні промені з огірків; перетворити лід на порох, перепалюючи на сильному вогні; споруджувати будинки, починаючи з даху; розвести безшерстих овець; сліпонароджений там вчить живописців змішувати фарби; а орють за допомогою свиней, закопавши в землю жолуді. За позірною освіченістю ховається наука, далека від потреб людей: там майже немає правильно збудованого житла, поля не плодоносять, скрізь панує безлад... Свіфт також зображує, як технічний прогрес використовується для пригнічення інших людей (такі прогнози-застереження називають антиутопією). Наприклад, летючий острів Лапута зависає над населеними пунктами, які не платять податків, і закриває для них сонце, дощ, тому там може початися голод, а в крайньому разі Лапута може просто сісти людям на голову й розчавити їх, як чобіт комах. Під час четвертої подорожі Гуллівер потрапив на острів гуїгнгнмів, благородних коней, – утопічний ідеал розумно влаштованої країни. Гуїгнгнми розумні й високоморальні – не допускають насильства, злочинів – тому й не мають органів правопорядку; ведуть здоровий спосіб життя, розуміють закони природи і дотримуються їх. Мудрим коням прислужують єгу – гидкі звіроподібні істоти в людській подобі (до речі, нащадки саме англійців, що свого часу, як і Робінзон, опинилися на відрізаному від цивілізації острові). В образі єгу Свіфт не просто втілює тваринні елементи людської природи, а й переконує, що саме вони є панівними в людській спільноті.

Композиція І частини роману

Експозиція. Гуллівер розповідає про себе і про свою родину. Його перші мандри.

Зав'язка. Лікар Лемюель Гуллівер наймається корабельним хірургом. Його корабель розбивається, але він рятується, кинувшись у хвилі і діставшись берега.

Розвиток дії. Гуллівер опинився у країні ліліпутів. Його беруть у полон і відвозять у глиб країни. Герой своєю сумирною поведінкою здобуває прихильність імператора. Гулліверу на певних умовах дають волю. Він запобігає ворожому нападові, але для імператора цього мало.

Кульмінація. Гуллівер дізнається, що його хочуть звинуватити у державній зраді і заморити голодом.

Розв'язка. Гуллівер тікає до Блефуску, а потім отримує нагоду повернутися на батьківщину. Він пробув з дружиною та дітьми два місяці і сів на купецький корабель "Пригода", щоб знову вирушити в подорож.

Композиція до ІІ частини роману

Експозиція. Гуллівер знову залишив рідний край і 1702 року сів у Даунсі на корабель "Пригода". Після шторму екіпаж корабля не міг визначити точно, в якій частині океану вони опинилися.

Зав'язка. Побачивши землю, з корабля послали баркас з десятком добре озброєних матросів, серед них був і Гуллівер. Згодом матроси втекли на кораблі від гіганта, а Гуллівер залишився на суші, бо забарився.

Розвиток дії. Один фермер підібрав Гуллівера і почав показувати його людям, щоб заробити. Гуллівера повезли до столиці, вони подорожували десять тижнів. Королева купила Гуллівера, і він почав жити при дворі. З Гуллівером трапилися різні пригоди, він прожив у цій країні два роки. Якось Гуллівер супроводжував короля й королеву в подорожі до південного узбережжя держави. Там йому дозволили відвідати берег моря, де він сподівався знайти судно, яке б забрало його додому.

Кульмінація. Скриньку, у якій паж залишив Гуллівера на березі моря, схопив орел і кудись поніс. Герой розумів, що може впасти з висоти на скелю і розбитися.

Розв'язка. Скринька впала у море, Гуллівера врятували англійці (нарешті це були не велетні), він знову повернувся додому і всім розповідав про країну велетнів – Бробдінгнег.

Композиція ІІІ частини роману

Експозиція. Друг Гуллівера, капітан Вільям Робінсон, командир міцного корабля "Добра Надія", запропонував йому пливти до Ост-Індії і бути судновим лікарем. Гуллівер погодився і вирушив у подорож.

Зав'язка. Пірати захопили судно, а Гуллівера вирішили залишити в невеликому човнику з парою весел, вітрилом та провізією на чотири дні.

Розвиток дії. Залишений у морі, Гуллівер знайшов якісь острови. На одному з них він побачив літаючий острів, на який згодом потрапив і познайомився з дуже дивними людьми. Гуллівер швидко опанував їхню мову, ознайомився зі звичаями і життєвим устроєм. Герой покинув острів і потрапив на континент Белнібарбі, у столицю Лагадо. Гуллівер оглянув Академію, де професори займалися непотрібними дослідженнями. Згодом Гуллівер прибув до Мелдонади, здійснив подорож до Белнібарбі, відвідав Лаггнегг.

Кульмінація. Король Лаггнеггу дозволив Гулліверу повернутися додому. Для цього Гуллівер вирушив у Японію. Там він знайшов голландське судно "Амбойна", на якому і відправився додому.

Розв'язка. Гуллівер прибув до Амстердама і невдовзі відплив до Англії. 16 квітня 1710 року вони кинули якір у Даунсі. Наступного ранку Гуллівер зійшов на берег і знову побачив рідний край.

Композиція ІV частини роману

Експозиція. Через п'ять місяців після повернення Гуллівер залишив дружину вагітною і пристав на вигідну пропозицію стати капітаном "Пригоди", міцного купецького корабля.

Зав'язка. На кораблі Гуллівера померли кілька матросів, тому він набрав нових, але ті виявилися морськими розбійниками. Вони зв'язали Гуллівера і висадили на березі, хоч чоловік не знав, що це за край.

Розвиток дії. Гуллівер зустрів дивних тварин, які вміли залазити на дерева. Згодом він зустрів дуже розумних коней, які називалися гуїгнгнмами і були хазяїнами тих дивних тварин, що звалися єгу. Гуллівер вивчив мову гуїгнгнмів і намагався довести їм, що не схожий на єгу, хоч зовнішність героя і єгу була подібна. Гуллівер розповів своєму хазяїну про життя Англії, монархів Європи, війни, торгівлю та промисловість, науку та мистецтво. Герой дізнався багато про єгу і знайшов багато спільного з людьми. Гуїгнгнми ж були благородними і розумними.

Кульмінація. Хазяїн сповіщає Гуллівера, що той повинен покинути їхню країну. Автор з горя непритомніє, але скоряється. З допомогою приятеля слуги він робить човен і навмання пускається в море.

Розв'язка. Гуллівер прибуває до Нової Голландії, але тубілець ранить його в коліно, тож герой тікає на човні. Гуллівера хапають і силоміць садовлять на португальський корабель. Він повертається до Англії. Та завершились мандри, які тривали шістнадцять років і сім з лишком місяців.