Барбара Космовська — Буба (характеристика та аналіз героїв твору)

Буба. Головна героїня роману, справжнє ім'я якої – Агнешка. Вона звичайна дівчина, яка живе у Польщі і навчається у ліцеї ім. Костюшка. Буба любить грати в бридж та слухати симфонічну музику. У дівчини є відомі батьки, бо батько веде ток-шоу, а мама пише жіночі романи. Бубі не вистачає уваги від них, оскільки вони практично весь свій час витрачають на роботу. Крім проблем з батьками, Буба переживає перше кохання, та друг дитинства на ім'я Адась віддає перевагу її найкращій подрузі Йольці. Протягом роману Буба дорослішає, поступово розбирається в собі, однолітках і своїх почуттях. Вона навчилася розрізняти "справжнє" і "фальшиве", "виросла" зі свого уявного кохання до Адася й "доросла" до відкриття дорослого світу через любов Мілоша. Звичайна дівчина Буба виявилася насправді незвичайною. Незважаючи на те, що, за її словами, "зараз усі схожі одне на одного", вона залишилася сама собою, справжньою. Буба перемогла у чемпіонаті з бриджу, це значно підняло її авторитет в очах однокласників, проте вона залишилася тією самою Бубою – доброю, відкритою, уважною до інших. Вона завжди обирає внутрішню гідність і порядність.

Цитати: "Буба не була ані дуже вродливою, ані негарною. Не була й надто високою, хоча низенькою її теж не назвеш. Можна було б сказати, що вона товста, проте насправді гладкою вона також не здавалася. Деякі продавчині навіть зверталися до неї "крихітко", коли дівчина приміряла чергову пару джинсів. Бо Буба ходила лише в джинсах. Так, ніби в усіх крамницях з лахами продавали виключно вилинялі й витерті "Левіси"", "Буба відчувала, що від неї очікують усього, чим природа обдарувала її батьків аж надто щедро. А може, навіть трохи більшого. Вона швидко зрозуміла, що мусить боротися за власне право залишитися Бубою", "Дівчина не раз замислювалася, чи хтось у сім'ї знає, як її звуть насправді. Про всяк випадок нікому не задавала цього незручного питання. Зрештою, байдуже, яке її справжнє ім'я, якщо його взагалі не використовують. Щось схоже відбувалося і з Бубиним прізвищем. Теж незручним. Завжди її запитували про маму або тата", "Усередині самої себе Буба була відмінницею в школі виживання, свідома власної переваги над усім, що її оточує. Ну, може, не над усім, але, напевне, над світом, у якому більшість її рідних та знайомих бавилася в піжмурки".

Генрик. Дідусь Буби, батько Марисі. Єдина людина, з якою Буба може поговорити про власні проблеми. Дідусь – уїдливий спостерігач і коментатор сімейних сцен. "Дорослі" діти прагнуть контролювати його і навіть відібрати пенсію. Образ дідуся є одним з найкращих у творі. Ніхто не знає, скільки йому років. Він має почуття гумору, що дає змогу йому й іншим долати різні перешкоди. Саме дідусь допомагає Бубі вибрати сукню на шкільну дискотеку, і дівчина відчуває себе по-справжньому щасливою. Розповідаючи про теплі стосунки дідуся Генрика і Буби, письменниця утверджує ідею про те, що світ може перетворитися на справжню казку завдяки добру, людяності й порозумінню.

Цитати: "Окуляри на носі перехнябилися, на сивій голові панував безлад", "Прогулянка засніженими вулицями між магазинами належала до його улюблених занять. Роздивляючись вітрини, він тішився, як дитина. Особливо полюбляв спортивні магазини й крамниці іграшок. Погано реагував лише в чергах у продуктових, зате супермаркети, де можна було ходити з кошиком, викликали в нього повагу. Найдужче дідусь цінував відділ алкогольних напоїв. Продавчині добре його знали й відразу з'являлися, почувши за полицями його гучний голос. Вони розуміли, що він нічого не купить, але старенький був просто чарівний і так цікаво розповідав про довоєнні горілки, що невдовзі його оточувала юрба покупців, неначе дідусь проводив у супермаркеті екскурсію".

Марися. Мама Буби. Авторка другосортних романів, вона егоїстично-ексцентрична і живе своїм життям. Часто здійснює необдумані покупки, заводить сумнівні знайомства, захоплюється незвичними речами. На дочку у Марисі просто не вистачає часу, тому вона дуже здивувалася, коли дізналася, що Буба переживає нерозділене кохання.

Цитати: "Мати виглядала чудово. У неї було прекрасне, горіхового кольору, волосся, таке густе й блискуче, що навіть брильянтові шпильки виглядали б на ньому як дешевенькі скельця", "Не вперше мати в присутності доньки розмовляла сама із собою, своїм тілом, колготами й пурпуровим светриком. Але вони настільки рідко зустрічалися вдома, що дівчина була вдячна їй навіть за постать у дзеркалі, яка час від часу зупиняла погляд на доньці, очікуючи схвалення в таких важливих справах, як колір шарфика, котрий мати саме приміряла".

Павел. Батько Буби, який працював ведучим на телебаченні, але згодом втратив роботу. Інколи питав дочку, як її справи, але зовсім не мав на меті щиру розмову.

Маньчаки. Подружжя, яке часто навідувало Бубину родину, щоб зіграти в бридж або смачно поїсти. У відвідинах подружжя немає душевності й щирості. Дідусь Генрик часто насміхався з пані Віолетти, яка дивно вдягалася.

Цитати: "У дверях стовбичило подружжя Маньчаків. Пані Віолетта виглядала так, немовби пан Вальдек зняв її з обкладинки журналу для підлітків. Довгі смугасті гетри закривали могутні стегна. Шию затуляло вилиняле боа, а голову прикрашав кокетливий капелюшок, усіяний блискітками".

Адась. Однокласник Буби, з яким вона знайома ще з дитячого садочку. Заради Адама Куницького Буба готова сидіти годинами біля телефона, знайти будь-який привід, щоб тільки побачитися з ним. Однак він не помічав її, віддавши перевагу найпривабливішій дівчині в класі – Йольці.

Цитати: "Нещастям називала Буба й справу із криптонімом "Адась". Бо хлопець, здавалося, абсолютно її не помічав. Якщо й запитував у неї, то про Йольку. Якщо балакав, то про Йольку. А коли дівчина бачила його на перервах веселого й у чудовому настрої, то поруч завжди була Йолька".

Мілош. Однокласник Буби, на якого вона спершу не звертала уваги. Згодом виявилося, що він гарний хлопець, здібний до навчання, уважний і щирий. Мілош досяг значних успіхів у навчанні саме завдяки Бубі, а вона поруч з ним відчула себе впевненішою і вже не самотньою. Згодом Мілош став її хлопцем.

Цитати: "Буба поверталася з Мілошем. Він їй подобався, бо був нормальним хлопцем і ніколи не клеїв дурня", "І Буба посміхнулася, бо раптом їй спало на думку, що було б немудро стерти з пам'яті всі події сьогоднішнього дня. Пригадала галасливих галок і ямочки на Мілошевих щоках, яких вона досі не помічала. Присяглася собі ніколи про них не забувати, відкрила щоденника й записала в ньому, що Мілош нормальний хлопець. Трохи подумавши, додала: "Дуже навіть нормальний і так приємно усміхається"", "Він ніколи її не підвів. Чекав завжди в тому самому місці, креслячи носаком черевика таємничі знаки на рештках брудного снігу. Потім приєднувався до Буби, і вони разом простували вулицею аж до її мікрорайону. З Мілошем було інакше, ніж із Адасем".

Пані Бартошова. Домробітниця у Бубиній родині, яка вміла смачно готувати, але контролювала дідуся. Пані Бартошова робила все можливе, щоб під час конфліктів помирити Бубиних батьків, під час приїзду баби Рити Бартошова навіть помирилася з дідусем.

Цитати: "— Я Бартошової не люблю, — тихенько прошепотів дідусь, переступаючи магічний поріг їдальні. — Ця лиха жінка колись доведе мене до клінічної смерті. Коли це станеться, — продовжував він, запихаючи за комір лляну серветку, — мій заповіт знайдете ліворуч у секретері", "Бартошова теж декілька разів підходила до зіщуленої в кріслі Буби, проте не озивалася жодним словом. Просто клала свою велику теплу долоню дівчині на голову. І тоді їй спала на думку страшна річ. А що, якби її мамою була Бартошова…".

Олька. Старша сестра Буби, яка часто сварилася з чоловіком і поверталася жити до батьків.

Цитати: "Кожні три місяці Олька із сином, що ревма ревів, атакувала батьківський дім, захоплювала вітальню, і перебувала там доти, доки не з'являвся скрушний Роберт із букетом прив'ялих троянд. Після довгих перемовин, коли сльози чергувалися із взаємними докорами, уся трійця полишала територію відчуження. Олька й Францішек з полегшею, Роберт – з невиразною гримасою жалю, неначе учень, у якого несподівано закінчилися канікули. Цю сумну вервечку біженців супроводжували запевнення, сповнені радісних слів про міцні родинні узи й побажання, аби несподівані Ольчині відвідини раз і назавжди залишилися в історії. Проте вони повторювалися з аж ніяк не історичною регулярністю, просто без кінця".

Роберт. Чоловік Ольки.

Цитати: "Бідний Роберт, — подумала вона про тихого швагра, у якого не було жодних шансів приборкати вередливу дружину, котра постійно переконувала свою другу половину в перевагах фемінізму над чоловічою безпорадністю. Цей фемінізм, який полягав у постійному задоволенні сценічних забаганок Ольки й ненавмисному, проте систематичному занедбуванні Францішека, часто наштовхувався на Робертів спротив. І через це чергові псевдофеміністичні прагнення переносилися разом з Олькою на вулицю Звіринецьку".

Йолька. Колишня подруга Буби, якій теж подобався Адась. Згодом він став її хлопцем, але ці стосунки не можна назвати щасливими.

Цитати: "Відтоді, як Йолька почала зустрічатися з Адасем, Буба більшість перерв проводила в ліцейській бібліотеці. Інші дівчата теж були симпатичні, але Буба не відчувала якоїсь особливої потреби шукати подруг. Особливо тому, що продовжувала відчувати, як їй бракує колишньої дружби з Йолькою. Не кажучи про відсутність розмов з Адасем, якого вона знала найдовше, ну і взагалі…".

Агата. Однокласниця Буби, яка стала її новою подругою. Згодом Буба дізналася, що Агатин батько п'є, тож у подруги вдома часто відбуваються конфлікти.

Цитати: "— Спасибі, — відповіла Буба й уперше помітила, що в Агати дуже гарні очі. Такі усміхнені, без тіні якихось поганих думок. І такі чисті", "Агатині слова нагадали Бубі про вчорашню важку розмову. Проте дівчина розуміла подругу. Ці слова єднали її з Агатою настільки сильно, що колишні розмови з Йолькою видавалися Бубі абсолютно пустопорожніми".