Рей Бредбері — 451 градус за Фаренгейтом (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Роман-антиутопія в жанрі наукової фантастики.

Час створення. 1953 рік.

Автор. Рей Дуглас Бредбері (1920-2012) – американський письменник, один з найвидатніших фантастів.

Тема. Зображення суспільства майбутнього, у якому люди не вміють самостійно мислити, втратили бажання спілкуватися, а книги заборонені.

Ідея. Утвердження думки про те, що науково-­технічний прогрес не тільки несе добро, але, на жаль, нерідко призводить до втрати загальнолюдських цінностей.

Проблеми. Людське спілкування; конфлікт соціуму й особистості; людські взаємовідносини; інакомислення; влада і натовп; знецінення культури; людина і техніка; людина і природа; людські цінності; стосунки народу і влади у тоталітарному суспільстві.

Композиція і сюжет твору

Роман "451 градус зображує майбутнє цивілізації, яка вважає, що найбільшим злом для людини є книги. Держава намагається чітко відстежувати і карати усіх, хто ховає у себе книжки, адже читання в цій країні визнано шкідливим. Людей, які переховують у себе вдома книги, визнають божевільними, а їхні безцінні друковані скарби безжалісно спалюють разом із будинками.

Головний герой роману Рея Бредбері пожежник Гай Монтег несподівано для себе виявляє існування своєрідного паралельного світу, який є доступним лише для вибраних, освічених людей. До нього належить Кларіса Маклелен, сусідка і подруга Гая. Дівчина з погляду обивателів поводиться підозріло: гуляє вулицями, любить спілкуватися з людьми, не дивиться серіали, вважає варварством знищення книг... Зрештою Кларіс гине за незрозумілих обставин, і Гай не сумнівається, що його юну подругу знищили, як і багатьох інших співгромадян, які мали сміливість на власну думку і незалежну поведінку.

Читач мимоволі порівнює Кларіс із Мілдред – дружиною Гая Монтега. Це холодна, не здатна співчувати істота, яку цікавлять лише телешоу і радіопередачі. Вона цілісінькі дні проводить біля екранів і навіть уночі спить у радіонавушниках. Її мозок перебуває під постійним впливом порожніх розважальних передач, не отримуючи від цього ніякої інтелектуальної поживи. Мілдред навіть не усвідомлює того, що в безтямі мало не загинула від передозування снодійним, без якого вона, як і тисячі інших людей, вже не здатна жити. Гай поступово починає по-іншому дивитися на світ. Головний герой раптом усвідомив, що його подружнє життя руйнується. Він навіть не пам'ятає, як познайомився з жінкою, з якою прожив 10 років. Не змогла цього згадати і Мілдред. Водночас робота пожежника, яка раніше видавалася йому корисною і приносила хороші заробітки, перетворилася на пекельні тортури.

Намагаючись зрозуміти, що ж особливого є в книгах, заради чого інтелектуали йдуть на смерть, Гай доходить висновку, що суспільство невиліковно хворе. Монтег стає свідком того, як зовні благополучне суспільство гине, втративши будь-яке почуття міри, розв'язавши не тільки внутрішню, а й зовнішню війну. Монтег перебуває під пильною увагою свого шефа, начальника пожежного депо. Брандмейстер Бітті – людина груба і цинічна, він цілком розуміє, які переживання мучать Гая, і застерігає свого підлеглого від фатальних протизаконних кроків. Згодом з'ясовується, що Монтег тихцем вдома читає книги і з величезними зусиллями намагається зрозуміти сенс прочитаного. Про це стає відомо, і його будинок спалюють, а сам Гай стає вбивцею Бітті. Лише з часом Гай розуміє, що брандмейстер фактично спровокував його, що це було своєрідне самогубство людини, яка вже не мала сил знищувати найцінніше, що залишилося у їхньої цивілізації.

Монтег змушений тікати, але десь вулицями нічного міста уже взяв його слід невтомний механічний пес, який рано чи пізно обов'язково його наздожене, якщо Гай не дістанеться річки за містом і не приєднається до гурту вигнанців-інтелектуалів. Цю дорогу йому вказав знайомий професор Фабер, який разом із тисячами інших викладачів став безробітним через те, що знання людям більше не потрібні. Разом із Гаєм вони планували таємно передруковувати найцінніші книги, аби зберегти їх для прийдешніх поколінь. Адже рано чи пізно це божевілля повинно закінчитися: країна, яка знищує своїх громадян і провокує військові конфлікти із сусідніми державами, повинна зазнати краху.

Експозиція. Гай Монтег – пожежник, менестрель вогню, який палить книжки.

Зав'язка. Монтег зустрічає дівчину на ім'я Кларіс Маклелен, яка змушує його задуматися, чи все добре з суспільством, у якому вони живуть.

Розвиток дії. Монтег рятує свою дружину Мілдред, яка випила надто багато снодійного. Він відчуває, що ця жінка зовсім йому чужа. Наступного дня Монтег знову зустрічає Кларіс і дізнається, що її вважають божевільною, бо вона любить спілкуватися, блукає в лісі, дивиться на птахів, просто сидить і думає. Через тиждень Кларіс зникає, Монтег дізнається від Мілдред, що дівчина потрапила під машину. Монтега відвідує вдома начальник Бітті, який щось підозрює. Згодом Монтег показує дружині книжки, які переховує вдома. Він згадує про старого на ім'я Фабер, який захоплюється книжками, і вирушає до нього. Фабер погоджується допомогти Монтегу, але потрапивши на роботу, Монтег змушений їхати на виклик і дивується, коли прибуває до власного будинку.

Кульмінація. Бітті наказує Монтегу самому підпалити усе. Монтег змушений підпалити свій дім, а Фабер нашіптує через навушник тікати. Монтег спалює вогнеметом Бітті, отримує поранення від механічного пса і тікає до Фабера. Той радить тікати за місто, до покинутої залізничної колії, де збираються колишні професори і розумні люди.

Розв'язка. Монтегу вдається до братися до вигнанців, від яких він дізнається, що кожен з них зберігає у своїй пам'яті певну книжку, щоб у більш сприятливі часи написати ці книжки знову. Усі бачать, що далеко над містом починається і закінчується війна. На місто падають бомби, воно знищене. Монтег роздумує, що і він знає напам'ять рядки з Бібілії, яку раніше врятував: "...І по цей бік, і по той бік ріки – дерево життя, що родить дванадцять разів, кожного місяця приносячи плід свій; а листя дерева зцілює народи".