Рей Бредбері — 451 градус за Фаренгейтом

Цією книгою була Біблія, і це дуже символічно, адже це книга книг, найвідоміша і найпоширеніша. З нею він їхав у підземному поїзді до Фабера і хотів швидко читати та утримати хоч щось у пам'яті. Йому не вдавалося, бо довкола голосно звучала реклама. Монтег хотів врятувати саме цю книгу, бо вона дісталася йому в той день, коли згоріла жінка і стався перелом у його свідомості.

Твір Рея Бредбері "451° за Фаренгейтом" належить до різновиду художньої літератури – антиутопії, якій властиве зображення негативних моделей суспільства. Антиутопія протиставляється утопії – зображенню ідеальної моделі світоустрою. Утопія була згадана ще давньогрецьким філософом Платоном, який жив у V столітті до нашої ери. В перекладі це слово означає "місце, якого не існує", тобто фантазію, мрію, ідеал...

Для Мілдред, дружини Монтега, щастя полягало у розвагах. Вона цілі дні проводила перед екранами, дивлячись розважальні телепередачі, ночами не виймала з вух радіо-черепашок, а інколи розважалася швидкісними поїздками на своєму автомобілі. Її розум не дозволяв думати про прекрасне. Ця порожня і обмежена жінка піклувалася тільки про себе. Її не цікавило те, що відбувалося у душі її чоловіка, вона не бажала народжувати дітей...

У суспільстві майбутнього "щастям" називалося безтурботне життя, де людина ні над чим не задумується, де все спрямоване на те, щоб розвеселити її, забити її голову непотребом, де не повинно виникати ніяких конфліктів. Культура тут спрощена і масова, люди бажають клоунади, веселощів, розваг, для розуму немає ніякої поживи. Обдарованих тут зневажають, адже усі мають бути рівними. У цьому суспільстві навіть скасований похорон, бо він викликає тривогу...

Дядько Клариси розумів, що суспільство, у якому вони живуть, втрачає людські почуття, кожен живе сам по собі, держава маніпулює людьми, які не становлять для неї жодної цінності. Населення настільки збільшилося, що окрема людина є просто ніхто (це яскраво видно, коли пожежники навіть не намагаються врятувати жінку, яка згорає разом зі своїми книжками; коли в класі Кларіс діти вбивають одне одного; коли підлітки катаються машиною і вирішують збити Монтега задля розваги)...

Бітті сам привів себе до загибелі. Він сам провокував Монтега, бив його, говорив, що Фабера теж спіймають. Тоді Монтег сказав: "Ми завжди палили не те, що треба...", і вогнеметом спалив Бітті. Згодом Монтег зрозумів, що Бітті хотів померти, адже він стояв, навіть не намагаючись захиститися, стояв собі, знущаючись із нього, під'юджуючи його. Можливо, Бітті розумів, що його робота жахлива, але не знав способу, як покінчити з цим...

Назву роману було обрано тому, що, нібито, за цієї температури самозаймається папір. Насправді папір самозаймається за температури трохи вище 450 градусів, але за Цельсієм. За визнанням Бредбері, помилка була викликана тим, що при виборі назви він консультувався з фахівцем пожежної служби, який і сплутав температурні шкали.

У романі зображено майбутнє споживацьке суспільство (антиінтелектуальна Америка), де панує тоталітаризм і майже повний контроль над громадянами. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книжки заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, а за дотриманням порядку мають слідкувати пожежники. Після того, як будинки почали будувати вогнетривкими, завданням пожежників стало спалювання книжок, адже вони примушують думати...

Гай Монтег – головний герой роману, який на початку твору пишається своєю роботою пожежника. Його завданням було спалювання книжок, адже в майбутньому усі будинки вогнетривкі, а небезпеку становлять саме книжки. Він хвалиться Кларіс: "Це непогана робота. В понеділок палити книжки Едни Міллей, в середу — Уїтмена, в п'ятницю — Фолкнера, перетворювати їх на попіл, а потім спалювати навіть попіл. Отакий наш професійний девіз."...

Стосунки подружжя не можна назвати щасливими, бо чоловіка і дружину не об'єднувало майже нічого. Вони були холодними і байдужими одне до одного, хоч Гай робив спроби довіритися зі своїми переживаннями з дружиною. Мілдред не розуміла його, бо споживацьке суспільство надто глибоко вплинуло на неї. Для неї єдиною метою були розваги і телеекрани, їй байдуже було, що чоловік має якісь тривоги, сумніви, здогадки щодо неправильності їхнього життя. Гай відчував, що дружина – чужа для нього людина...