Детектив

ВСТУП

Детектив порівняно з іншими жанрами літератури виник не так і давно. В наш час виходить безліч детективної літератури, але вона ніяк не може зрівнятися з першопрохідцями цього жанру, такими як : Едгар Алан По, Артур Конан Дойль, Агата Крісті та інші. Їхні детективні твори визнано найкращими широкою читацькою публікою. Всі вони відрізняються один від одного так само як і їх автори та історією їх написання.

Детектив як жанр виник не так і давно , в першій половині дев'ятнадцятого століття, а саме в 1841 році з виходом в світ першої детективної розповіді "Вбивство на вулиці Морг" Едгара По.

В основу всіх детективних романів покладена споконвічна проблема боротьби зі злочинністю, яка переслідує людську цивілізацію ще з початку її виникнення. В творах цього жанру описується складний процес розкриття злочинів та відновлення справедливості над людиною яка їх вчинила. В детективі складні життєві загадки розплутують певні особи, які бажають просто дізнатися правду, або люди, які присвятили цій справі своє життя.

Проблема боротьби зі злочинністю не зникла і в наш час, і є спричинена багатьма факторами. В детективних романах автори прагнуть розібратися в соціальних причинах, які штовхають людину на скоїння злочину, а також показати нам, що всякий вчинок, який переступив межу дозволеності буде покараний людьми, котрі стоять на захисті закону.

Проте, було б помилкою вважати , що злочини скоюються тільки на дні людського суспільства. Ганебні справи і скандали не оминають навіть уряди, парламенти і були неодноразово описані видатними майстрами детективу.

Чудовий письменник, талановитий теоретик Едгар Алан По був блудним сином Америки. При житті його називали невдахою гостро засуджували. Він поєднував у собі дар художника, математика, дослідника природи. Його творчість не вкладалася в рамки своєї епохи і не була представником певного напрямку чи течії в літературі. Він був очевидцем різних соціальних конфліктів, вирісши на Півдні Америки, в рабовласницькому штаті Вірджинія. Едгар По був сином свого часу і жваво цікавився його проблемами.

Велике значення мала художня і критична діяльність Едгара По, віддавшого багато сил боротьбі з літературною бездарністю. Його естетичні погляди формувалися під впливом ідей американського просвітництва. Глибоко осмисливши європейський романтизм, він став одним із найкращих теоретиків романтичного напрямку в Америці.

Перша його збірка віршів вийшла в 1827 році і називалася "Тамерлан та інші вірші". Разом з Ірвінтом та Готторном він був одним з творців новелістичного жанру. Ним написано сімдесят розповідей та повістей, які справили великий вплив на розвиток американської та світової оповіді. В жанрі новели він є визнаним майстром. Найкращими з його творів є: "Вбивство на вулиці Морг", 1841, "Таємниця Марі Роже", 18442, "Вкрадений лист" 7845, "Золотий жук" 1843. В багатьох його розповідях людина зображується як іграшка якихось таємничих сил, чи жертва паталогічних пристрастей.

Автор високо ставив мистецтво психологічного розслідування. Цією якістю був наділений один з його найвідоміших персонажів, детектив-любитель, — Огюст Дюпен, герой декількох новел Едгарда По. Дюпен перший з ряду знаменитих літературних детективів. Він аристократ за походженням здобувши солідну освіту, багато читає і взагалі любить книги. За допомогою своїх блискучих здібностей Дюпен розгадує таємниці та розкриває злочин.

У нього виключно аналітичний розум і він не раз зізнається своєму другові, що люди для нього відкрита книга. Його метод розкриття злочинів цілком заснований на математичному підході: зіставленню фактів та деталей при побудові ланок умовиводу. Але злочин для Дюпена тільки привід для логічної гри, справедливість не цікавить його як і навколишній світ. Він живе "в собі та для себе", відвернувшись від простого та нецікавого буденного життя.

Аналітичний принцип дослідження фактів та явищ покладений в основу таких його детективних розповідей: "Таємниця Марі Роже", "Вкрадений лист" та інші.

У творі "Золотий жук", по оцінці Жюля Верна самої найкращої новели Едгар По, перепрацював популярну у фолькльорі легенду про закопані піратами скарби.

Автор захоплював читачів, чудовою аналітичною здатністю зіставляти факти, підтверджувати практикою висунуті гіпотези. Письменника не цікавить аналіз соціальних причин розкриваємих злочинів. Едгар По надзвичайно економічний в використанні художніх засобів. Манера висловлюватись в написаних розповідях є простою та лаконічною. У творах немає нічого зайвого. Це змушує читача повірити в достовірність описаних подій. В детективних розповідях, неперевершених по стилю написання, захоплюють психологічні спостереження, гостросюжетні повороти, правдоподібність деталей та неперевершена кінцівка.

Різносторонній талант Едгара По, його поетичність та інтелектуальність не вкладалися в рамки його епохи та були оцінені значно пізніше.

Ще одним письменником детективного жанру був Уілкі Коллінз, який в свій час також здобув великої популярності. Від народився 8 грудня 1924 року. Тринадцятирічним юнаком Уілкі побачив Італію, де разом з батьком прожив півтора роки. В майбутньому він ще не раз відвідає цю країну і його італійські враження згодом відіб'ються у його творчості.

По закінченні школи , виконуючи бажання батька, Уілкі зайнявся комерцією. У 1841 р. поступив на службу до торговці чаєм. Але комерційна справа була чужою для нього і він залишив її. В 1846 році розпочав заняття в Лінкольн-Інне, в одній з чотирьох старовинних лондонських корпорацій юристів. Ці корпорації володіли монопольним правом підготовки адвокатів і видавали дозвіл на адвокатську практику. Уілкі Коллінз получів таке право, але їм не скористувався. Грунтовні знання історії, теорії та практики англійського судочинства, які він здобував в Лінкольн-Інне, не пропали даремно, він використовував їх в своїх романах.

Перша книга Уілки Коллінза вийшла у світ в 1848 році — це була двохтомна біографія свого батька. Через два роки вийшов перший роман Коллінза, який називався "Антоніна або падіння Риму", теа плодом італійських вражень.

На початку 50-х років Уілки Коллінз познайомився, а згодом і потоваришував з Чарльзом Діккенсом. Два відомих письменника часто зустрічалися, багато подорожували разом. Вплив Діккенса на творчий розвиток Коллінза беззаперечний і значний. Автора вважають основоположником й представником так званої "сенсаційної літератури", яка сформувалася в школі Діккенса. В багатьох його детективних романах не має професійного персонажа, який би вів розслідування. Детектива чи полісмена, їхні функції виконують зовсім різні люди. Сам читач безпосередньо , в силу положення, відведеного йому автором, втягується в процес розкриття таємниці. Саме такий стиль написання спостерігається в його найвідоміших творах: "Місячний камінь", "Жінка в білому", "Чоловік і дружина".

В основу "Місячного каменя ", насиченого пригодами роману, покладено таємничу історію про зникнення з індійського храму коштовного місячного каменя та його розшуків. В цьому захоплюючому творі розповідь подій викладає не один певний персонаж, а дев'ять зовсім різних людей, які створюють неперевершену інтригу, загадкову атмосферу, яка не дає читачу буквально відірватися від книги. Кожний з оповідачів безпосередньо брав участь у описаних ними подіях. В цьому романі бере участь і професійний детектив, якого звали Кафф. Він був наділений солідними аналітичними здібностями, але не здобув визнання серед читачів, будуючи лише другорядним персонажем.

Сенсаційний стиль написання творів є особливим і був вперше застосованим Уілкі Коллінзом. Детективні романи написані таким стилем, складалися нібито з окремих частин, які зливалися в одне довершене ціле. Подію, яка відбувалася, оповідали декілька персонажів і кожний висловлював свою точку зору, залишаючи за читачем право, судити чи милувати. "Враження, яке впливає на читача, — писав він, — суттево залежить не від самих подій, а від людського інтересу пов'язаного з ним".

Взагалі, Уілкі Коллінз написав більш як 60 різних творів, та ще близько 30 так і залишилися на чорновиках. Він був неординарною особистістю і згодом його наслідували багато відомих письменників.

Наслідником Уілкі Коллінза був автор відомих розповідей то повістей, англійський письменник Артур Конан Дойл. Він народився 22 травня 1859 року. Його батьки — Чарльз Еліот Дойл та Мері Фолі — походили з стародавніх дворянських родів. Основна роль у вихованні сина й формуванні характеру сина належала матері, яка могла перелічити своїх предків за шість останніх століть та була знавцем французької мови та геральдики. Виховуючи малого Артура у відповідності зі своїм кодексом поведінки: "Бути безстрашним із сильними, лагідним зі слабкими. Допомагати кожній людині, хто вона б не була". Слід сказати , що старання матері увінчалися цілковитим успіхом. Сім'я хлопця не була багатою, тому Артуру прийшлось поїхати в Німеччину, щоб вчитися там на свій заробіток, який був дуже мізерним. І тільки могутнє здоров'я Конан Дойля дало йому змогу закінчити у 1885 році медичний факультет.

Ще з раннього дитинства він мріяв про морські подорожі, як тільки йому дали диплом, він поступив корабельним лікарем на китобойне судно і поплив у Льодовитий океан, а на наступний рік — також корабельним медиком здійснив подорож у Африку. Потім він осів у Лондоні. Але медична практика, в перший час, не давала йому бажаного прибутку. Артур з ранку до самого вечора чекав пацієнтів, але вони не йшли, тому, щоб заповнити вимушене дозвілля, він почав писати невеличкі розповіді для журналів. Ці твори не мали успіху у читачів.

Якось він згадав одного дивака, Джозефа Белла, який був вчителем у медичному закладі, де вчився Конан Дойль ще в Едінбурзі. Цей вчитель дивував студентів своїм вмінням за допомогою "дедуктивного методу" розбиратися в самих заплутаних життєвих ситуаціях. К.Дойль вирішив зобразити Белла героєм однієї своєї повісті — під вигаданим іменем Шерлок Холмс. Розповідь пройшла непоміченою, але коли в 1889 році він написав свою другу розповідь, яка називалася "Знак чотирьох" до нього прийшла довгоочікувана слава.