Завантаження
Євген Дудар, "Свого добився"
Він переступив поріг мого кабінету. Зіщурився:
— Здоров! Не впізнаєш?
— Чого. Впізнаю. Петро. Здоров! Сідай.
— Оце приїхав… А ти зажирів…
Я оглянув Петра з ніг до голови. Його надутий живіт, обвисле підборіддя. Тоді повів рукою по своїх ребрах. Сказав:
— Жартуй, жартуй.
— Які тут жарти. Ти в столиці. Маєш окремий кабінет. А твій колишній однокласник Петро Зубець — на низах...