Завантаження
Пилип-Полян Юрик, "За Джорджа"
Блідий, мов мармурова стіна метрополітену, Володька пильно вдивлявсь у два стволи рушниці, що хижими очима витріщилися йому в обличчя. Дзвінким коромислом повисла райдуга на плечах далекого лісу, а промені сонця, що поспішало за річку, перебирали її кольори, наче струни бандури. Але все це довкілля було непомітне Володьчиним красивим карим очам, ніби й не існувало на білім світі.
Він і не намагався втекти – ні́куди, та й не встиг би.....