Коли Віталій, озираючись по-злодійськи й лукаво посміхаючись, укидав до кишені гарно запаковану в прозорий пластик флешку, помітив, що за ним пильно стежить дебелий охоронець супермаркету. Покупець підійшов до каси, витяг із пластмасового магазинного кошика сир, масло, хліб, заплптив і рушив до виходу.
– Зачекайте! – шлях йому заступив охоронець. – Пройдімо зі мною!
Віталій не заперечував. За ними в кімнату охорони зайшли ще два стражі магазинного порядку.
– Викладайте все, що є в кишенях!
Покупець, не вагаючись, дістав із-за пазухи пістолет "ТТ". Після трьох пострілів хлопець вискочив на чорний вхід і загубився в юрбі перехожих...
За два місяці до того Віталій робив покупки саме в цьому супермаркеті. Коли вибирав ковбасу, відчув, що об нього плече в плече відверто тернувсь охоронець, але значення цьому хлопець не надав – ну, спіткнулася людина, з ким не буває! Додавши до кошика інших продуктів, Віталій став у чергу, щоб заплатити за покупки. Та на виході його затримали.
Охоронці завели хлопця в своє приміщення й зажадали, аби виклав усе з кишень. На стіл лягли спочатку документи, потім запальничка й цигарки. І раптом із лівої зовнішньої кишені піджака він дістав... по-заводському запаковану в пластик флешку. Очі його стали квадратними:
– Я цього не купував... Хлопці, я її не чіпав. Я комп'ютера не маю – мені флешка не потрібна.
– Так ми тєбє і повєрілі, — мовив дебелий охоронець із чорною родимкою на носі. – Всє ви так говорітє. Вопщім так! Твоі докумєнти будут у нас. А ти прінєсьош каждому по штукє зєльоних. Нє будєт тєбя завтра до конца дня – пєрєдадім дєло в поліцію. На флешкє – твоі отпєчаткі пальцев.
– Та в мене й трьох тисяч гривень немає – лише вчора на роботу влаштувався.
– Нє гоні, – вискалив зуби інший. – Позичиш у родичів, друзів. Дві-три твої зарплати й віддаси їм борг. А якщо лягаві тобою займуться, то й роботи нє будєш імєть. Ха-ха-ха!
Віталій ухопив свої документи й прожогом кинувся до дверей. Але третій охоронець підставив йому ногу. Хлопець простягся на підлозі. Били його довго й уміло: синців не залишили, зате всередині, відчував, усе боліло – немов вогнем пекло.
– Завтра до вечора я принесу, — насилу вимовив і знепритомнів. Його відлили водою й вивели на чорний хід. Аби не розповідати про пригоду, не засмучувати рідних, Віталію довелося вперше в житті вкрасти. Причому, в рідної матері. Забрав три тисячі доларів й одніс охоронцям супермаркету.
– Отак би й одразу, – буркнув один із трійці, віддаючи документи.
Але крадіжка грошей у матері стала не останньою. Віталій знав, що в діда Володьки є іменний пістолет – ним старого колись як слідчого прокуратури нагородили за успішне викриття й арешт банди Громова, що тероризувала жителів кількох областей. Хлопець, коли дід пішов на риболовлю, довго й нудно підбирав код до сейфу. Уже хотів облишити це заняття, але набрав рік, місяць і день свого народження. Дверці відчинились, а пістолет перекочував до спідньої кишені піджака... З ним хлопець і пішов ще раз до супермаркету.
Там обдивився навколо, беручи кошика. Упізнав усіх трьох своїх кривдників. Після цього впевнено рушив до стелажів, де лежали запаковані флешки.