Завантаження
Анатолій Дімаров, "Вершини"
Анатолієві Скригітілю — альпіністу, геологу
І знову цей вітер.
Цей, будь він і проклятий, вітер!
Жбурляє пісок, зриває траву. Шарпає люто намета, задуває в кожну щілину. Гуде по вузькій глибокій долині (Долина! Чотири тисячі двісті над рівнем моря!), виє, як реактивний літак. Зігнувшись, вилажу надвір й одразу потрапляю під вітер. Крижаний, невтомний, нещадний. Пружний, наче вода. Насилу переставляючи ноги, відходжу подалі од табору.
В пекельно чорному небі вороже застигли зірки...