Завантаження
Валерій Шевчук, "Життя та пригоди Віталія Волошинського, писані ним самим"
Розділ перший
ЗВІДНИК
Дванадцять років
Батько жартома, а може, і всерйоз часом зазначав, що я не його дитина.
– Ну скажи, – питав він у матері, весело поблискуючи зубами, – хіба може так бути, щоб у мого хлопця ані жоднісінької моєї риски? Його не підмінили в лікарні?
Мати подібних жартів не любила. Стояла біля плити в позі девотки і ображено копилила губу. Я цих батькових жартів не любив тим паче. Але він казав правду: я не був схожий на нього абсолютно!..