Завантаження
Леонід Мосендз, "Хазарин"
Шинкар розставив перед нами склянки й знов став за свій пульт. Ми мовчки вихилили до половини, і чергові збори були відчинені. Слово належало голові. Він часом затримував його собі на цілий вечір. Це не вадило.
Але Давид мовчав. Він замислено глядів до стойки, за якою в яскравім світлі двох газових лямп стояв молодий шинкар-жид. Давид дивився на нього, крізь нього, понад нього й вигравав пальцями марша по столі. Ми в очікуванні мовчали. Коли Давид замислювався — варто було почекати...