Завантаження
Олександр Денисенко, "Залізна баба"
Залізна баба жила сама і мала під чолом одне око, та ще й з заліза. Чого воно було залізним, знали лише діти. Вони збирались після уроків гуртами й ватагами серед вогких вищерблених стін старовинного замку, що надламаним іклом стирчав серед рівнин Поділля, і кликали бабу. Баба, бувало, приходила, а бувало — і ні. Діти казали, що то залежить від хмар. Якщо їх багато і вони сірі і страшні, стара завжди озветься скрипучим голосом і покажеться...
Читати повністю →