Проникнення (Гіпертекстуальний роман)

Немає у тебе, людино, нічого, окрім душі.

Піфагор

Короткий лексикон хакерів сну*:

Ахк – останій глибокий подих перед зануренням у сон, який пам'ятає людина. Для хакера акх слугує початком проходження у Неску (див. нижче).

Біси – безпам'ятство, що настає після термінового виходу зі сну.

Бісів ганяти – вертатися до пам'яті.

Віщух – віщий сон.

Вороˈття – поріг входження у сон, часто виникає у свідомості хакера, як прохід крізь подвійну високу браму. У самому воротті хакер потрапляє у мертву зону цілковитого забуття.

Дрім, Дрімвид – сновидіння.

Дрімбродинг – блукання Нескою поміж соннами без заглиблювання у чужі соннища (усі незрозумілі терміни пояснені нижче).

Дрімлінґ – мандри Нескою з метою знищення чи викрадення чужого сонну (див. нижче) чи частини його.

Дрон – дух важкого сну, який находить на людину у Сущому чи Несці. Інколи з'являється у вигляді чорних діток із крильцями.

Евейк – терміновий вихід зі сну.

Емос – неконтрольований прояв емоції у сні.

Ентітайм – час у сні. Немає ані спрямування, ані тривалості. Користування ним небезпечне, бо загрожує людині забуттям.

Завороˈття – часто протилежний, аніж у яві, вимір цілей хакера, шо настає після засинання. Дехто невірно порівнює його з Нескою (див. нижче).

Лафи – сміх у сні.

Мево – задум сонну.

Мжа – невагома майже прозора речовина, з якої складається сонн. Може мати запах, смак (пахас), здатна відтворювати тактильні відчуття (тахас), вертати і забирати пам'ять (див. нижче).

Неска – нескінченість підсвідомості, що складається з соннищ (див. нижче).

Панцер – ментальний захист від чужого зазіхання на сонн чи соннище. Можливе використання і у яві, як захист від впливу на свідомість людину.

Пахас – запах чи смак у сні.

Передвороˈття – дрімота перед входженням у сон, у якій формуються цілі і діяльність хакера у Несці. З передвороття під час хакінґу чи дрімлінґу ще можна повернутися до самого себе без зайвих психічних зусиль, не втрачаючи власної особистості і цілей, якими послуговувались у дійсності.

Ріалтайм – тривалість сну, яку хакер "виставляє" у своїй свідомості перед тим, як увійти у сон.

Сліпи – рій невидимих отруйних комах, створених твоїм чи чужим сонном у яві. Отрута Сліпів нервово-паралітична, загрожує життю людини.

Сонн – прозірчасте створіння сну, яке не має форми і набирає певних рис тільки тоді, коли усвідомлюєш, що бачиш його. Обриси С. збільшуються чи зменшуються в залежності від міцності задуму (мева). Може мати забарвлення, запах (пахас), тактильні відчуття (тахас), спрямованість дії чи емоцію (емос), а може і не мати.

Соннище – вмістище снів (соннів), які наснилися людині. Форма і місце у Несці невизначені. Іноді схоже на клуби пари, де кожен клуб є окремим сонном. Від народження С. людини з кожним сном доповнюється новим сонном. Після смерті С. чорніє і опускається на дно чорних полів Нески.

Стіри – сльози у сні, переважно сухі і пекучі.

Сувій – частина сонну, яка промальовується у свідомості хакера.

Суще – усвідомлена дійсність, життя після сну.

Тахас – тактильне відчуття у сні, немає аналогів у Сущому.

Хакінґ сну – проникнення у чужий сонн.

Хакнута анімешка – зламування задуму сонну (мева).

Хакнутий інстел інсталяшка скотина травина – зламування мева, що належить чоловікові жінці тварині чи птаху рослині.

Хахк – перший глибокий подих після виходу зі сну, який пам'ятає людина. Для хакера снів сигналом про повернення у яву крізь вороття.

Чмара – істота створена твоїм чи чужим сонном у яві, те саме що і "сліп". Часто набирає подоби павука, що залазить під час сну брехливій людині у вухо…*

.... Останні кілька років він уявляв себе годинником, який біжить назад або спішить вперед. Він не міг встояти на місці. І реальність після чергового пробудження усе менше приймала його.

Мама його. Його мила мама з лицем янгола, прошитим ранніми зморшками, завжди бачила у ньому свого маленького синочка, котрий посміхався до неї крізь довгі пасма темно-русого волосся кутиками сіреньких очей. Він всміхався так навіть коли гнівався чи сердився. Чи вірніше, відразу опісля того. Інтуїція підказувала йому про марність гніву й нерозсудливість сварки. І коли йому перейшло за двадцять, його прояви злості ставали усе менш палахкими і бурхливими. А сам він усе більш уникав людей. Мама помічала це. І щодня співала, хай і без слів, хай і подумки, його пісню. Перші слова того співу, часто незбагненні, складалися нею ще від того моменту, коли вона відчула його під серцем.

Тато бачився з ним тільки у своїх мареннях, коли він прилітав до свого хворого татка, як сніг чи як ніжний пух, що обгортав батьків хворий хребет з метастазами ракової пухлини. Але блукати у хворобливому батьковому сні раз по раз ставало невимовно важко. І болящі істоти, чмари і сліпи батькової підсвідомості проникали у його тіло і забирали у нього мову. А коли батько не бачив його у снах, то кричав на яву і, не впізнаючи нікого, кликав усіх його найменням.

До Лізи Чучіної він ввалювався у сни, як йому здавалося, завжди голий. І її вуста від пристрасті здригалися. (Це так само тільки він бачив у її соннах.) Її груди, схожі на дві присохлі на сонці грушки-дички, вкривалися солодкою млістю, немов паддю. І вона прозивала його крізь сон "своїм хоробрим воїном". І від того на його тілі виростала кольчуга. Він притискався нею, холодною і вузлуватою, до її ніжних грудей. Вминав її лоно гострим довгим мечем, припнутим до тугого стегна. І опісля, коли у подряпинах і пилюці опускався змучений у воду ріки (а ріка затікала у сон Чучіної майже щоразу), то скісні промені призахідного сонця грали у його кучерях, іскрилися сяйливими бризками по горбах м'язів і губилися у золотому, медовому, пахучому хіттю, паху. Там ховалася та сила, від якої Лізу тіпало і яку вона не могла витримати сама, наодинці. Від її дужості вона прокидалася. І довго згадувала себе саму у дійсності. Вона – вчителька музики і хакерка сну, незаміжня, хоч і каже, що одружена. І від того Ліза стогнала і втуплювала очі у кістяки засохлих троянд на книжковій полиці. А тоді спрагло пила воду, обливаючи підборіддя і шию. А пиптики її грудей, ще напружені, солодко ковзалися спідсподу по ситцевій нічній сорочці. (Принаймні, так привиджувалося йому у його снах.)

Він був молодий щирий і самотній. Особливо, тепер, коли помирав тато, він не уявляв далі свого життя. Тому іще більше поринув у хакерство снів і світ інету. Там його звали "Я-та-Gun-ом". За аватар* мав дві перехрещені шаблі. Їх він придумав, бо ненавидів зло. І спершу, як тільки починав проникати у чужі сни, то збирався його викорінити у підсвідомості людей. А реальність сприймав, як неконтрольований жах, і залишав її наостанок. Він вважав, що підсвідомість і сон керує усім. Але в який спосіб – поки що не збагнув, хоч чимало поплатився за це. Тривалі окультивні блукання Нескою вплинули на його мову. Двадцятирічного Я-та-Gun-а з кожним поверненням у Суще чимраз більше полишала здатність чітко висловлювати свою думку. Та й вертався він в усвідомлену дійсність здебільшого для того, щоб заробляти гроші в інеті і віддавати їх мамі. Від зламів серверів і мережевих захистів, чужих соннищ і мев, у тямі хакера сну і кракера* комп'ютерних мереж і інтернет-ресурсів Я-та-Gun-а переплуталося все – і добре і погане, і день і ніч… І вчиняв він, що йому ввижалося вірним, і прокидався тоді, коли хотів, а іноді спав на яву…

Зазвичай непроникна тиша, що завжди у хвилини дрімбродингу тиснула на вуха і відбивалася у стукотах його серця, була порушена тим, що стало іще тихіше. Хакер відкрив очі і усвідомив, що йойки*, скандинавських етномузикантів, які нагадували стрибкоподібний темп сновидіння і під супровід яких він любив засинати, раптом скінчилися і скінчилися раніше, аніж були виставлені ним у плеєрі перед сном. У першу мить пробудження усе Суще ішло перед Я-та-Gun-ом обертом. Бо з Нески він вийшов, користуючись "евейком" – терміновим виходом зі сну. При цьому він обминув вороття, не виконав хахк і, взагалі, погано пам'ятав усе, що діялося із ним у його дрімвиді. Тому кілька секунд "ганяв бісів" – себто, перебував у болісному безпам'ятстві, що завжди настає після ґвалтовного виходу зі сновиддя.

"Ноут" тим часом розривався від нової інформації. Долоні хакера були вкриті пекучою і трохи солодкою мжею, чого ніколи із ним раніше не траплялося. Мжа ніколи не відбивалася на фізичному тілі і не переносилася із Нески у світ яви. А ще, що вже було зовсім дивно, якась мокрота, так само схожа на мжу, патьоками заліпила пошарпаний матовий екран ноутбука.

Те, що його збудила випадкова зупинка у музиці стурбувало Я-та-Gun-а. Бо ж час свого пробудження у реальності він виставив у своїй свідомості у ріалтаймі на 19.00, а зараз було лише двадцять по вісімнадцятій, і такого не повинно було статися. Тому, витираючи об заношені джинси липучу мжу чужого, найбільшого з усіх, бачених ним будь-коли, соннища, він думав про те, що ріалтайм, який підкоряється ентітайму, спрацював не без втручання підсвідомості. Перед його внутрішнім зором ще пливли створіння чужих снів. Хакер помацав екран – він був сухим. Його знову обмануло Суще. Зображення сріблясто-синіх патьоків вражало своє об'ємністю. Здавалося, ще трохи і мокрота поллється з віртуала назовні у вечірньо-мокру дійсність.

Озираючись довкіл, визначаючись у просторі, що його оточував, Я-та-Gun переконався, що перебуває у стані неспаˈння. Хоча під час дрімлінґу і розтинання чужого найскладнішого сонну у нього був точнісінько такий самий стан невсипущості і все здавалося більш, ніж реальним. Він бачив чорну старовинну початку ХХ-го століття відкриту машину, що летіла на швидкості у його напрямку. А він голосував. Підняв руку. Машина під'їхала до нього, але не спинилася. Вдарила дахом по його руці. І рука відірвалась і відлетіла. Без болю. Й високо угору. А з вікна вистромилася чиясь голова з широким вилицюватим трохи скіснооким обличчям, куцою чорною борідкою й у чотиригранній високій червоній шапці з зав'язаними під підборіддям вушками з рудої лисиці. Цей чоловік не був схожий на жодного з його знайомих. Він не був ані українцем, ані слов'янином. Певніше за все, він був скандинавом.