Завантаження
Борис Харчук, "Крижі"
1
Укрившись з головою – носик пробив у подушці ямку, – спить Оленка. Сон її неспокійний. Мати підходила тихо до неї, а вона зворухнулася. Мати зупинилась, жаліючи її будити, постояла. Ступила – вона так і скрикнула:– Облава?!
Коси сколошкані, очі зіркаті.
– Доню, де? – заспокійливо, насмішливо обізвалася мати. – Ще не чути…
Навпроти у ліжку зашарудів, пручнувшись, Сергійко. Він спить то з Оленкою, то з батьками, – з ким захоче... Читати повністю →