Завантаження
Олег Буцень, "Не варто ображатись"
Ох, як це важко висидіти в класі сорок п'ять хвилин, коли так треба, неодмінно треба поговорити з другом!
Як тільки пролунав дзвінок на перерву, Вадик миттю опинився коло Сашка, схопив його за руку і потягнув у куток.
— Приходь сьогодні до мене,— гаряче зашепотів він.
Сашко навіть і спитати не встиг — чого саме прийти, як він випалив:
— У нас телефон поставили, дзвонити будемо! — І його широке обличчя стало ще ширшим від щасливої усмішки, а очі зробилися маленькі-маленькі, наче щілинки...