Завантаження
Сергій Плачинда, "Роксолана"
У саду кувала зозуля. Віщувала комусь довгі літа.
Пахло м'ятою, любистком.
Цвіли ружі. Гули бджоли.
Із-за хати, з-за гострої стріхи виблискували золоті хрести церкви.
У глибині обійстя, на клуні, поважно куняв, стоячи на одній нозі, чорногуз.
Буяло зелене свято — Тройця.
Настуся помітила, що на неї всі дивляться, розгублено зупинилася, зашарілась і ще погарнішала...