Богатирська застава
(Історичне оповідання)
И горожане же рѣша, шедше к печенегам: "Почто губите себе? Коли можете престояти нас?
Имѣемь бо кормлю землѣ. Аще ли не вѣруете, да узрите своима очима".
Нестор
Він стояв коло бійниці * й замислено споглядав табір печенігів.
Із глибокої задуми його вивів близький лункий стукіт. Аж іскри сипонули у вічі. Відсахнувшись, розгледівся...
1. На ракетодромі
Ще тільки почало благословлятися на день — посвітліли обрії за придніпрянськими луками, прошуміла зграйка крижнів, — а вже голубий комфортабельний автобус "Львів" м'яко загальмував посеред саду біля двоповерхового пластмасового будинку.
— Ану, екскурсанти космосу, на профілактику! — весело скомандував аспірант Бекекечко й поспішив до дверей.
...Лоскітливий душ, тепла ванна з рожевою, напахченою травами й ліками водою...
У саду кувала зозуля. Віщувала комусь довгі літа.
Пахло м'ятою, любистком.
Цвіли ружі. Гули бджоли.
Із-за хати, з-за гострої стріхи виблискували золоті хрести церкви.
У глибині обійстя, на клуні, поважно куняв, стоячи на одній нозі, чорногуз.
Буяло зелене свято — Тройця.
Настуся помітила, що на неї всі дивляться, розгублено зупинилася, зашарілась і ще погарнішала...