Завантаження
Анатолій Дімаров, "Білі троянди, червоні троянди"
І
Дядя Вася, як у нашому дворі його називало старе й мале, оддавав свою молодшу дочку, Нюру, заміж.
Мусив оддавати!
Нюра вчудила таке, що хоч стій, хоч падай: на шістнадцятому році, щойно одержавши паспорт, розписалася в загсі. Вскочила до квартири — очі сяють, губи цвітуть:
— Тату, мамо, вітайте: я вже замужем!
Ну, дядя Вася її й привітав: упіймав за накручену зачіску (дві години перед люстром сиділа!) та голову між колінами й затиснув...