Завантаження
Леонід Шиян, "Скляні губки"
— Ти обіцяв... — сказав син.
— Скляну губку... Пам'ятаєш? Ти казав: вони живуть глибоко-глибоко, на самому дні океану. Ти обіцяв мені...
* * *
Борис любив стару верф... Любив той неспокій, що вирував тут од раннього ранку й до пізнього вечора, любив спалахи електрозварки і журавлині шиї підйомних кранів. Звідси рушали в плавання новонароджені кораблі. Звідси стартуватиме і його мрія...
Поки що все йшло за планом. Борис міг бути спокійний. Міг... якби не та несподівана зустріч.....