Професор Н. відкинувся в кріслі, помовчав, збираючись з думками. І якось одразу поглибшали зморшки на сухому, пергаментно-жовтому обличчі. І звузились очі — ніби дихнув у них гарячий вітер пустелі...
— Так от... — почав він. — Років десять тому довелося мені брати участь в одній палеонтологічній експедиції. В Середній Азії... Пам'ятаю, працювати було важко. Спека, не вистачало води. Тільки вночі ставало легше: ночі були напрочуд чисті, холодні. І треба ж такому статися.....
Збірка оповідань
ЗАГУБИЛАСЯ
Босмінка — маленький рачок. Такий маленький, що не всяка риба помітить його. У річці, де жила Босмінка, подейкували, що вона, мовляв, негарна. І ніс задовгий — ну справжній тобі хобот! — і ніг не видно — ховає десь під черепашкою. А найжахливіше — одне-однісіньке око в бідолахи...
Та Босмінка не чула цих розмов. А яка вона з себе насправді — не знала. Адже в річці дзеркала нема...
— Ти обіцяв... — сказав син.
— Скляну губку... Пам'ятаєш? Ти казав: вони живуть глибоко-глибоко, на самому дні океану. Ти обіцяв мені...
* * *
Борис любив стару верф... Любив той неспокій, що вирував тут од раннього ранку й до пізнього вечора, любив спалахи електрозварки і журавлині шиї підйомних кранів. Звідси рушали в плавання новонароджені кораблі. Звідси стартуватиме і його мрія...
Поки що все йшло за планом. Борис міг бути спокійний. Міг... якби не та несподівана зустріч.....