Завантаження
Олександр Мінович, "Славік+Жанка+Дрюня"
– Ей, чувак, поможи!
Андрій оглянувся на сходинки, якими підіймався до гуртожитку, і нікого не помітив, не зрозумів, звідки голос.
– Тут я! Сюда глянь!
На вузькій доріжці, зарослій кущами, неподалік від сходинок стояла інвалідна каляска. В ній хлопець – з вигляду Андріїв одноліток. Одна колоша штанів порожня, завернута до пояса й обв'язана вірьовкою.
– Один момент! Зараз я, почекай... Як мені тут взятися?
– Не гони коней! Спокойно! Бачиш внизу раму – хватайся і штовхай...