Завантаження
Леся Храплива-Щур, "Чародійне авто"
(уривок)
Караюсь, мучуся, але не каюсь!
Костик поглянув, поглянув, щось собі погадав, а далі вискочив з авта понад замкнені дверцята та впав на коліна в пісок:
- Батьку, батьку наш Тарасе, Кобзарю наш! — ледве вимовляв, так билося в нього серце.
Тарас пустив руки хлопчиків і підійшов до Костика:
- Ти з України, дитино? Яка це лиха доля закинула тебе у ці киргизькі степи так, як і мене?
- Не лиха доля, ні! — відповів через силу Костик...