Завантаження

Мирослав Ірчан, "Він не поміг"

Його смугляве, надто східне обличчя було все усміхнене. Але в тій невимушеній усмішці було щось таке болісне, що я ніколи не міг дивитись спокійно на нього. Був він тихий і лагідний, як весняний вечір. Ні на кого не жалівся, і про нього ніхто не казав лихого слова. Говорив мало і несміливо, ніби боявся, що його слова викличуть сміх між слухачами. Йому добігав сімнадцятий рік, але він швидше виглядав на п'ятнадцятилітню ніжну дівчину, ніж на вояка...

Читати повністю →