— Насуплю я брови,— говорить зима,— І вітер з морозом повіє: Усе скрізь загине — рятунку нема! Під снігом замре, заніміє. — А я засміюся,— весна відмовля,— І сонце пекуче засяє: Прокинуться луки, ліси і поля, Усе зацвіте, заспіває.