Та байдуже мені!
Горить, болить душа моя,
І серце все в огні.
В горілці горе утопить —
Нікому те не гріх,
А вам, звичайно, не болить —
Вам жарти, глум та сміх.
Од праці п'яний кожний з нас
У шахті пропадав,
А може, й плакав там не раз —
Того ніхто не знав.
Та святом, бач, напивсь — і ви
Вже регіт ізняли:
"Чи йде той хміль із голови
У шахтаря коли?"
І чудно вам, як пельку він
Горілкою заллє
І підпирає, п'яний, тин
Або дружину б'є...
Тварюка він?! Дурні, дурні!
Як вийде з голови
Колись той хміль, то — навісні! —
Заплачете і ви!..
1906