як дерево гіллясте при дорозі.
І з вихором дорожнім прилітають
і осідають біси на деревах.
В гущавині привітній і зеленій
побачиш — блисне з ізмарагду око
або, обважене надміром бісів,
і жовкне, й гнеться дерево додолу.
Ідеш задуманий в алеї душ людських
і оглядаєш ці гримаси й вихиляси,
бо ж то так рідко струнчиться і квітне
душа, як дерево, очищена громами ...