Писать про Марію, душу, "мені сниться"...
Про це вже на стріхах горобці співають,
А їх ще тягне старовина ця.
...Про це вже співали всі барди землі,
У всіх країнах, на всіх тонах мови,
Вже боком лізе і оте ридання,
Усі ці спазми та болі любови.
...Скиглить перестаньте в час весни людства!
О, краще плюнуть на своє життя,
Ніж прастарим стилем, в формі допотопній
Показувать гордо: "Бачите, ось я".
...Наш вік єдиний! Такого не було
Ніде, ніколи. А ви — старі тони
Передаєте, неначе захриплі
Розбито-хворі, мертві грамофони.
...Нова наша ера! І ритми нові
Повинні бути. Що їх ще не було.
А ви про Марію, Іну та кохання,
Нємовби це тільки ваші нерви гнуло.
...О, киньте ті штуки, сучасні мінстрелі!
Не про кохання й болі вам співать...
Вам треба душу сучасної ери
У всій її моці в віршах передать.
14. VI. 1926