Айнштайн
І
В планетних, безмежних просторах
Пливе земля...
В космічних, етерних безмежжях
Пливе сонце...
І нескінчені, несчислимі мільярди
Ріжнобарвних зір.....
І
В планетних, безмежних просторах
Пливе земля...
В космічних, етерних безмежжях
Пливе сонце...
І нескінчені, несчислимі мільярди
Ріжнобарвних зір.....
...Хто ж в серце мені застромив
Курарою вкритий штилет?
Хто це передо мною і каже:
"Ні кроку вперед"?
...Хто ж загнав мене у заулок,
Далеко від стихії життя?..
Фантастична повість
...Що вже не набридло всім нашим поетам
Писать про Марію, душу, "мені сниться"...
Про це вже на стріхах горобці співають,
А їх ще тягне старовина ця.
.....
...Не реве Дніпро, не гудять пороги,
Над ними шаліє онови бурун,
І тиснуть на них могутні, як криги,
Сучасности громи, змагання та шум.
...О Дніпре! Віджив Ти невинности час!..
...Ти вже не плачеш, підскубана Музо?
Не стало вже сліз... Є життя — болото...
О, скільки ж падлюк сміється в кулак,
А їх не бачить Наркомюста око.
...Слова безнадійні, а життя — проспект...
Вірш не громотворчий, а буття — проблема...