І промінчики грають тривожно...
За столом тужно стеляться мрії,
За столом місця ваші порожні...
Розгорілись свічки восковії,
Шелестить давнім спомином колос...
А чи ви там, в снігу у завії
Колядок хоч почуєте голос?
Чи в ліси, що лунають боями,
Хоч "Христос Народився" долине?
Чи заблисне ясними свічками
Верховіття обмерзле ялини?
О, прийдіть крізь простори морозні
Тут до нас, у далекому світі!
За столом місця ваші порожні,
У серцях місця ваші відкриті!
Та ж сьогодні нам Правда родилась
І сповнилась вселенная дива;
Хижі звірі в лісах погодились.
Кожна казка сьогодні правдива!
Та ж одвічная Мрія сповнилась
У горганській скалистій печері...
Може так, може зараз в цю хвилю
Тут широко відчиняться двері...
В мазепинках, в засніжених шубах,
А на поясі лента набоїв,
Так між нами ви станете, любі,
Лісової легенди герої!
І на вістрях багнетів кривавих
Буйний вітер карпатський, крилатий,
А в очах, повних жаху і слави,
Вічний жар непоборний, завзятий...
Ви до столу засядете з нами,
Колядки залунають одвічні,
Розгоряться новими, вогнями
На покутті високії свічі...
І розкажете казку чарівну,
Як в лісах гартувалася слава,
Понад темряву грізну, нерівну,
Піднімалася ранку заграва.
Як до місяця зброя кувалась
І горіли серця на сторожі,
Переможцем, як Правда, ставала.
Понад грізні колони ворожі
І слова розгоряться палкії
І візьметься в серцях у нас сила,
Щоб іти крізь сніги і завії
До вертепу, де Правда родилась...
О, прийдіть крізь простори далекі
З наших рідних лісів, подорожні!
Бо серця наші в тузі великій,
А місця ваші ждуть вас — порожні...