Спалахнули високі Карпати,
Де з хатини при шляху, в долині
Виряжала гуцулочку мати.
Де тайком у бесаги картаті
Святойванського зілля вложила.
Жаль тремтів веретеном по хаті,
Сумувала хатина похила...
Чорні хмари найшли із півночі,
Чорногора від стрілів лунала,
А гуцулка три дні і три ночі
По наказу на стійці стояла.
Клекотів Черемош через скали,
Пригасали на небі зірниці.
Де гуцулка одна визволяла
Друзів трьох із грізної в'язниці.
Гей, трембіти гули в полонині,
Розпростер там беркут дужі крила,
Де гуцулка у білую днину
Комісарів трьох грізних убила.
Похилилося сонце за гору,
Тихо в'янули скошені трави,
Де лежала в зеленому бору,
А на грудях три рани криваві...
Спалахнули ясніше Карпати,
Дивні вісті вітри говорили...
Сумувала хатина похила...