Рай

Пекло та рай

Певну кількість днів я живу в окопі в ста метрах від бойових позицій кацапів, воюючи з ними, а потім нас міняють — і кілька днів я відпочиваю в "тилу", який повсякчасно зазнає обстрілів. Тож під час відпочинку не можна гуляти, а потрібно постійно ховатися від прильотів та дронів, нема ні зв'язку, ні інтернету, можна лише один раз на день сходити до КСП, на якому є Старлінк, щоб за п'ять хвилин завантажити новини, повідомити тобі, кохана, що я живий-здоровий, залишити на зарядку або забрати з зарядки павербанк, бо на КСП є також генератор, і все. Після такого відпочинку я знову повертаюся назад на передок до свого окопу. Добре, що цього літа я придумав собі таку чудову розвагу в вільний час, як написання оповіданнячок, які я вигадую для власного задоволення (за винятком одного-двох, де я описав реальні історії, яким я був свідком у минулому і які мені було цікаво тепер згадати). Вони виходять коротенькими, бо я не люблю серіали. Мені хочеться якнайчастіше міняти епоху, міняти атмосферу, міняти героїв, бо на цій клятій війні вже так давно все однаково. Напевно, саме через те що сюжет, в якому я тут знаходжуся, настільки безвихідно одноманітний, мені тут так легко приходить стільки різноманітних сюжетів.Життя людини в одному тілі дуже-дуже коротке. Відповідно, дуже коротким є і її перебування в одному середовищі, в одному історичному проміжку часу, на одній ділянці всесвітнього простору. Зміна тіла відбувається регулярно, систематично і дуже часто. Проходить, а точніше сказати, пролітає якихось кілька десятків років, ну максимум сто, з народження в черговому тілі, як доводиться його залишати. Тож короткі історії — це жанр самого життя. Наше вічне життя складається саме з коротких історій, які відбуваються в найрізноманітніших обставинах, епохах та оточенні.В наступному втіленні ми з тобою житимемо не в індустріальній цивілізації — пеклі, де нема чистого повітря, чистої води, чистої їжі, де нема краси, бо вся вона знищена разом з природою, що є її носієм, де люди втратили зв'язок з Життям і з Богом та понавигадували собі релігій та філософій, які утримують їхній розум у невігластві, а серце в лабетах егоїзму. В наступному втіленні ми житимемо в раю — в цивілізації просвітлених людей, як би вони не називалися — суфії, йоги або просто чисті душі, сповнені мудрості та любові, тобто в цивілізації, де люди займаються трансформацією своєї нижчої природи у вищу і в результаті живуть життям, яке є проявом вищої природи — природи любові.Ми будемо величезним щастям наших батьків. І таких щасть у них буде багато. І кожному з нас діставатиметься безмежний океан любові наших мам і тат. Наші родини будуть раєм, з райським кліматом, атмосфера в якому складатиметься на 100% з любові, з райською красою, яка буятиме в цій атмосфері, з райською музикою — колисковими, які співатимуть нам наші мами й тата і кожна нота та кожне слово в яких буде втіленням любові в звуці. Адже я точно знаю, що після зміни теперішніх наших тіл ми потрапимо в рай, бо все своє життя в теперішніх тілах ми присвятили тому, щоб розвинути свідомість і якості мешканців раю. Наші батьки матимуть райське здоров'я, завдяки якому у наших мам буде вистачати сил на те, щоб, не виснажуючися, легко і з величезним задоволенням народити юрбу малюків, вигодувати й виховати нас в умовах сільського подвір'я, серед зручностей якого не буде нічого, крім криниці, а наші тата з легкістю й величезним задоволенням поратимуться з усією фізичною роботою майже цілком натурального господарства. Економіка райського життя дуже проста й природна. Справжній прогрес людства в напрямку створення раю — розвиток свідомості, а не штучних технологій. Розвиток штучних технологій створює пекло.У пеклі люди виснажуються, займаючися цілком штучною роботою заради того, щоб потім штучним способом відпочити від неї. А ми, жителі раю, натхненно й захоплено братимемо участь у природних дивах, з любов'ю взаємодіючи та співпрацюючи з рослинами, тваринами, природою й Богом. У пеклі природа та всі живі істоти — об'єкт експлуатації. А в раю — об'єкт взаємної любові та взаємного служіння.Ти, кохана, у наступному втіленні народишся дочкою моїх односельців. Ти мрієш у наступному втіленні бути на сім років молодшою від мене. Тож так воно й буде, моє щастя. Мені буде дванадцять, а тобі п'ять, коли я в тебе закохаюсь. Я навчатиму тебе танцювати. Срібні кастаньєти, що надягаються на кожний палець обох рук, які я описав в оповіданні "Суфіраффель", — мій власний винахід, який дозволяє танцюристу самому акомпанувати собі під час танцю. У наступному втіленні я не забуду про цей мій винахід, і в нас з тобою неодмінно будуть такі кастаньєти.Ми танцюватимемо з тобою щодня. А також співатимемо. Музика й танці раю, тобто музика й танці любові, в нашому виконанні будуть неймовірно прекрасні, адже ми матимемо райський музикальний слух, райські голоси та гарні, гнучкі, пластичні, граційні та сильні райські тіла. Бо свідомість, яку ми з тобою розвинули в теперішніх наших тілах, після їх залишення створить собі саме такі тіла, про які ми мріємо. Але ми не будемо зірками ні світового, ні місцевого масштабу. Ми будемо зірками одне одного.На наступне втілення ти мрієш про вроду, що, так само як і в теперішньому, буде зачаровувати, шалено захоплювати, до нестями вражати й нескінченно приголомшувати мене, залишаючися не сильно помітною для інших. Так, кохана, це найкращий варіант з усіх можливих. І так воно й буде.Скільки в нас з тобою буде дітей? Скільки Бог дасть. Сподіваюся, що багато. Коли наша молодшенька дитина підростатиме і тобі та мені здаватиметься, що в житті знову бракує солодкого щастя, яке приносить малеча, ми народжуватимемо ще одну.

Технології любові

Технології нижчої природи шкідливі. На сучасній планеті Земля важко знайти хоч одну технологію, яка б не руйнувала життя на ній всіма можливими способами. Технології раю — технології вищої природи, технології любові — не мають такої вади. Саме вони повсякчасно оточуватимуть нас там з самого народження. І кожне зіткнення з кожною з них буде для нас щоразу маленькою історією.

Дощ

Впродовж дня всі культури, які вирощуватимуть наші родини, насичуватимуться сонцем, щоб налитися всією повнотою своїх смакових, поживних і цілющих якостей. Впродовж дня наші батьки робитимуть різноманітну цікаву роботу на полях і пасовищах та в садах і городах, спілкуючися зі своїми друзями — рослинами, тваринами, землею, водою, повітрям та Богинею й Богом, а також творитимуть красу, збагачуючи красу природи своїми мистецтвами, які є найпрекраснішими з природних явищ, адже як прекрасно не співали б птахи, музика, народжена просвітленою людиною, набагато прекрасніша за їхній спів, і як прекрасно не танцювали б метелики, танець просвітленої людини набагато прекрасніший за їхній танець. Просвітлена людина — вінець творіння, і завдяки їй життя всесвіту стає ще гармонійнішим, ще смачнішим, ще досконалішим. І це відчуває на собі кожна жива істота. Бо просвітлена людина є представницею Богині й Бога, яка любить усіх навколо, опікується всіма навколо і створює ще краще життя для всіх навколо.

А ввечері з самого нашого народження ми будемо свідками дива, до якого ми так звикнемо, що навіть не вважатимемо його дивом. Але все одно ми дуже любитимемо цей момент, що приходитиме майже щовечора, за винятком тих випадків, коли дощ не потрібен. Ми обидва, кожний у себе вдома, бачитимемо: перед сном мама й тато беруть свої музичні інструменти і починають грати та співати мелодію, яка викликає дощ. І починатиметься дощ, який дощитиме майже до самого ранку, поливаючи землю, даючи пиття всім рослинам, наповнюючи всі джерела, криниці, річки та озера чистою кришталевою водою — смачнющою, живлющою, гарнющою стихією життя. Чиста, незабруднена вода — ознака раю. Тож рай — первісний стан життя. Пеклом його роблять непросвітлені люди, яких спонукає на це їхня нижча природа.

Викликання дощу виконанням спеціально призначеної для цього мелодії — технологія любові. Бо лише людина, вся нижча природа якої трансформована у вищу — в любов — здатна це робити.

І ми засипатимемо під колискові наших мам і тат, яким акомпануватиме дощ за вікном. А потім, коли ми підростемо, у школі нас теж навчать грати й співати мелодію, яка викликає дощ, так, що дощ дощитиме завжди, коли ми це робитимемо. У раю діти вчаться у школі любові, де їх навчають любові та всім її технологіями. І нам пощастить учитися в такій школі.

Політ

Особисто в мене рай асоціюється в першу чергу з арійською цивілізацією. Я прекрасно розумію, що вона була лише одним з прикладів цивілізації, яка розвивалася в природному, а не штучному напрямку, що вона була лише одним з прикладів того, як люди створили рай і жили в ньому. Але особисто я інших таких прикладів не знаю, тож у моїй уяві в раю ми з тобою розмовлятимемо на санскриті й в нас будуть санскритські імена. В реальності це може бути геть не так. Та мої оповіданнячка народжуються з моєї уяви, тож в них утілено мої суб'єктивні асоціації. І як автор своїх вигадів я роздам усім моїм персонажам такі імена, які хочу. Тебе я хочу назвати Анандаґіта, що в перекладі з санскриту означає "Пісня Блаженства", а себе без зміни: Премпрадіп — "Світоч Любові" (для тих, хто не в курсі: це санскритське ім'я мені свого часу було дано одним з багатьох моїх гуру при ініціації в практику йоги).

Отже, наше майбутнє втілення, рай, мені 17 років. Мій тато мені каже:

— Раджу тобі сказати Анандаґіті, що ти її кохаєш, синочку. Ти в її сприйнятті — її найкращий друг, тобто найближча й найдорожча людина після її батьків, але, мабуть, не об'єкт її романтичних мрій і не її майбутній чоловік. Якщо ти прямо не розкажеш їй про свої почуття та наміри стосовно неї, може статися так, що ти на все життя залишишся її найкращим другом, а об'єкт романтичних мрій і чоловіка вона собі шукатиме та знайде в комусь іншому.

— Мені здається, що ще зарано з нею про це говорити, бо вона ще мала для такої розмови, — відповідаю я татові.

— Ще трішки — і може бути запізно.