Виповз навесні із хати.
Все цвіте в прадавнім лісі.
Жук надумав одружитись.
Ось угледів він Бджолу:
– Панно, зараз підповзу!
Зачекайте, поспішаю,
Пропозицію я маю!
В Ваші форми, смужки, "жу"
Закохався старий жук.
Пропоную разом жити
І нічого не робити.
Я багатий, маю все.
Що Ви скажете на це?
Усміхнулася Бджола:
– Де я тільки не була,
А нахабності такої
Не стрічала ще ніколи!
Я галявинки всі знаю,
Квітів аромат вивчаю,
Щоб найкращий мати мед.
Розумію наперед,
Де корисне, а де – ні.
Нащо, Жуче, ти мені?
Друже, перш ніж одружитись,
Треба грамоти навчитись!
Слухав Жук, махнув рукою
І сховався з головою
Знову у своїй хатинці,
Як звичайно, наодинці.
Хто лінивий до навчання,
Хай не мріє про кохання!