Розповідь прораба

Ходять разні люди вулицею, коли бачать: із сімнадцятого поверху починає падати дитинка, годіків їй так три з половиною, не більше. А вона вже падає, що навіть батьки в це не повірили.

Особинно в те, що хоч вона й зовсім маненька була, а сказалася вся жива. Безо всякого тобі синяка чи якого ще нарушенія. Чому причиною послужило дерево, а потім кущ, прийнявший усе на себе у смислі удара.

Так от: наша історія болі нівіроятна. Бо вона про дорослих людій. Не в понятії їх падєнія на дерево, чи кущ, — а в значенні падєніїв зовсім інших, болії губітільних.

Бо один чоловік грав на електричній хвізгармоні.

Ну? А схибнувся він не на ній, не на віолончелі, чи ще на якойся музикі, а на зовсім посторонньому предметі, який є в кожної нормальної тьоті. Но є такі любітілі, які б вимагали, щоби цей предмет у неї був всевозмождно більших розмірів, здоровеннійший, вплоть до самої його невозможності. І всячискі собі хотять таких тьотів, ненормальних у смислі предмета, а іменно: таза. Таких нещасних жінок, які часто, може, страждають од безобразія своєї задньої конечності тєлостроєнія. Бо в цих таких ненормальних любітілів до всяких інших жінок не возникла ні любові, ні чого іншого.

От цей хвізгармонщик попадає із концертами в село, де влюбляється в наречену. Не в свою, яка стане за це його дружиною, ні, а в нівєсту зовсім іншого тіпа. Голови колгоспу! По причині гуляння ним із нею весілля, приглаша, нічого не подозріває послєдствій, такого от музиканта, не здогадуючись при етом, хто він є насправді.

І, будучи приглашонний у смислі музики як столишний музикант, він, замість чесно одіграть усе, як йому положено, почина заніматься зовсім іншими ділішками, в смислі смотрєнія на нівєсту, но не там, де положено, а значитєльним образом ніже. А коли вже вона хоче танцювати, він, тіряя собственний стид, через що починає грати красіво, як нікада до того в жизні не грав. Що це помітили навіть гості, які вже тут три дні не хотіли нічого помічати, навіть одне одного. І навіть нівєста, й та була потрясьонна чувствами, які возникли в їй у понятії музики.

А той музикант вже до того потіряв сором, що коли нівєста, уся-уся наслухавшися подобной музики, пішла подихать на двір по нужді в туалєта, то він уже, виявляється, давненько її там піджидав. І на стільки він сказався перед нею убідітєльний в смислє страсті, що вона забула й про своє весілля до голови колгоспу, і навіть чого вона сюди прийшла — до такої міри, що один кум, який случайно теж вийшов у це саме місце, винуждєний чимдуж швидше, забуваючи про все на світі, бігти назад у хату к женіху й бистрінько розповідати все, що йому довелося пере жити, побачивши таке на свадьбі на власні очі по дорозі в туалет, що там зараз видєлує нівєста з музикантом, а особинно, що музикант видєлує із нівєстой.

Од чого усього той женіх, хоч і будучи п'яним, а сообража вхопити вила-трійчата, щоб ними за це заколоти кума, аби той більше ніколи не смів на його свадьбі говорити подобне. Замість того, щоб озирнутися за столом і не побачити своєї нареченої, він швиденько устрімляється за кумом. Той же, бачучи усю серйозність намірєнія женіха, а особинно вил-трійчаток, починає швидко тікати таким образом, щоб попитатися пробігти мимо хвізгармоніста із його жертвою обмана. Тоді жених, коли біжучи мимо їхнього дєла, яке вони зображали просто на дерево обперті, не міг не заметіть музиканта, а в особинності нівєсту по причині її білого плаття.

Тоді він швиденько перестає переслідувати свойого кума, а замість того направляє свої справедливі вила в погоню за хвізгармоністом, який, хоч і полностью засліпльонний своєю нездоровою страстью, а все-таки сообража прекратіть на це врем'я свої отношенія к нівєсті, поборя свій пагубний порив к тому, особо йому важному у ній предметові, й умудрився-таки тікати через ніч у сад.

Но бігти там було не багато куди, по причині тісноти індівідуального участка, хоч і принадліжащого голові колгоспу, однак і на ньому толком нічого посіяти не можна, що в свою очередь сильно підриває нашу кормову базу, бо й самі себе селяни через що нездатні вже прогодувати, не кажучи про те, що вслєдствіє чого винуждені красти, аби хоч щось для цього продати на базарі, що у свою чергу зменшує кількість продуктів на продаж державі, через що в магазині нічого путнього не купиш, окроми сильно захімічених продуктів питанія. Або ж таких, які ростуть просто на людських фікалях, узятих колгоспами просто з туалетів, — таких, як той, до якого своєчасно не змогла дійти нівєста і тепер, ні відя ніякого спасіння для втечі, наш музикант зміг побачити собі вихід лише в дверях його, куди й встиг увійти весь і зачинитися. Од чого не на шутку раз'ярьонний жених почина розгойдувать і трусити його з боку на бік, вслєдствії своїх ударів, визваними сильним ударом женіха, потрясьонного на свої очі побачиним во врем'я своєї лічної сватьби. Проколював він його з усіх всевоздможних боків, доки той туалет не видержав, од чого й розчинився, чому дуже зрадів сильно вищезгаданий жених. І що він там побачив, устремльонний взглядом?

Нічого, окроми пустоти.

Пустоти отсуствія в ній музиканта, й женіх начина понімать, що той біглєц, по-відімо, воспользувавшись темнотою ночі, проскользнув мимо туалєта в темряву. Для чого з криком і вилами устремився далі по вображаїмому маршруту, разрушая свого забора, в інші місця ловить і убивать на місці свою жертву.

А тим уремням хвізгармонщик, провалившись униз туалєта крізь доски вслєдствії сильного їх потрясеній вилами-трійчатками, здогадався усьотаки, погружаясь все глубже, не проізводить при цьому ні звука ні голоса через позор, а особино через страх, який був сильніший за всякі позори.

Що найшов у собі мужество мовчати і сидіти там цілу свадібну ніч, в то врем'я, як молоді, вдалиліся на спеціальне брачне ложе, шоби якось нівєста змогла, наконєц, утихомирити жениха й одняти в нього вила.

Несмотря на це, гості ще довгий час не прикрашали употріблєніє крєпких спиртових напитків, а також закушування їх усякими крєпкими їжами, після чого кажний довго ходив у туалєта. Нисмотря на то, що там продолжав сидіть колишний музикант, який, наляканий цим, винуждін був не подавати при цьому ні звуку, доки всі гості все, що з'їли й випили за три дні довгої свадьби, не попереносили туди й не розійшлися по своїх домівках.

Но музикант не довіряв їм і дождався совіршившогося утра, коли ні один нормальний чоловік не вийде на вулицю, якщо він не шохвер циментовозки, яка проїздила в той час через вулицю. Тут хвізгармоніст начина бистро понімать, що ні один нормальний шохвер ні за якого калима не впустить його у машину в том віді, у якому той був, вилізши із туалетної ями. Питаясь ні привлєч вніманія шохвера запахом, він, доки водітіль, нічого не зная й не відя перед собою разрушеного забора, спокійно ходив до туалету, — тихесенько, не проізводя лишніх двіженій, заліз у кузов цимента й поїхав собі геть із того злополучного села, де він навіки оставив після себе хвізгармонь. І, вбаюканий їздою, незамєтно для себя заснув од великої усталості і досади.

А проснувся він од того, що якісь незнайомі йому люди б'ють його ломами й молотками, й кайлами...

І що само болі дивне серед цього проізходящого, що він при цьому не ощуща ніяких болів чи других яких подобних ощущеній, що почало його сильно волнувать. Но тут він вспокояється, обнаружив вдруг на собі усе те, що на йом поналипало одо длітільного перебування під тувалєтом, неожиданно обдалося густо циментом марки чотириста і тим самим привратілося у камінь, якщо не сказать больше. По якому дружно б'ють усі робочі, не імея іншої возможності сил пропихать цю брилу під бортом самосвала і підганяємі крєпкими криками свойого прораба ув адрес цього, як він при етом казав, пам'ятника. А також ув адрес усім іншим пам'ятникам, разом узятим вообще, якими у свєті нових вєяній тепер питаються вже доважувати цемент на стройках через дехвіцити для збільшення вєсу надліжащих стройматеріалов.

Яке ж було йово удівлєніє, коли той пам'ятник неожидано у нього на глазах розколовся, й, іздав сильнєйший вонь, навсігда утік зо стройки.