Зона

Куліш Микола

П'ЄСА НА ТРИ ДІЇ

ДІЙОВІ ОСОБИ

Радобужний Антип Оверкович, завідатель державної установи.

Ніна К о с т і в і н а. його дружина.

Кучка Оверк ), Антипів батько.

Євгенія К о с т і в н а, Німина сестра.

Кухман Антошка — її чоловік, колишній офіцер.

Пуп О в д і й, заступник Радобужного.

Брус Петро, комуніст із робітників.

Секретар партосергдку.

Скибка Іван, член бюро партосередку.

К и л и н а, делегатка жінвідділу і член бюро партосередку.

Шайба Терешко, безробітний робітник.

Век л а, його жінка.

Клим, делегат із села.

Ірочка, машиністка державної установи.

Таня, покоївка у Радобужних.

Два робітники, їхні жінки, міліціонери, безпритульні діти, заарештовані, публіка на бульварі.

ДІЯ ПЕРША

СЦЕНА 1

Квартира Радобужного. Вікна занавішені. Ранок. 1

Радобужний (напіводягнутий лежить на канапі, біля нього стодик з паперами і книжками, телефон. Він дзвонить). Скажіть, товариш Пуп повернувся з села?.. Перекажіть йому, хай зараз прийде до мене! До Радобужного!.. Ні, на квартиру! Скажіть, що я занедужав! Так! (Кладе трубку).

2

Таня з ботиками.

Радобужни й. Зараз до мене прийде з установи машиністка і потім товариш Пуп. Якщо другий хто прийде, то скажіть — немає вдома!

Т а н я (кладе ботики біля канапи). На службу підете?

Радобужний; Ні... Щось нездужається... Ви знов водили тата до церкви?

Таня мовчить.

Водили — питаю? —

Таня мовчить.

На зло мені, чи так? Таня. Вони просили,

Радобужний. А я не просив вас?.. Я... Не см.ійте цього робити. Востаннє кажу і наказую. Розумієш? Наказую. Це ж чортзна-що! Комуніста батько і технічна робітниця ходять до церкви...

Таня. Ми до вечірні ходили... Ніхто не бачив...

Радобужний. Бачили! І вночі побачать. (Легенько пригортає її до себе). Ну, скажи — на зло? Танюшо! Не треба цього робити! Мені ж болить!

Таня (випручуючись). Вони просили!

Радобужний (передражнює). ПросилиІ Просили!.. (Гніваючись). Покличте батька! Ну?

Таня вийшла.

(Підходить до других дверей, прочиняє, вслухається). Ніно! Ти спиш? (Вертається і лягає).

3

Входить сліпий Кучка. —— Кликав, Антипе?

Радобужний. Сідайте, тату! (Підсовує стільця). Ви вчора ходили до церкви?

Кучка. Ходив, сину... До вечірні ходив... Радобужний. Мабуть, Таня? Кучка. Що?

Радобужний. Намовила йти... Кучка. Ні! Ні... Я сам... Я її попросив! Радобужний. Крадькома взялись ходити? Потайки?

К у ч к а. А так, сину! Так... Колись ти малим крадькома бігав од мене, боявсь, а тепер, бач, я старий і темний потайки бігаю од тебе...

Радобужний. Я хоч бігав цигарки палити!..

К у ч к а. А я до вечірні. То чим гірша, сину, моя вечірня од твоїх цигарок? Кому з цього шкода?

Р а д о б у ж,н и й. Вам і мені. Комуніста батько і таке чинить... Скажуть — син не навів на пуття, не розвіяв релігійного туману... А скільки я вам казав, доводив, виясняв, і ви ж погоджувалися... Ви ж погоджувалися, тату? іПогоджувались, що бога нема!

К у ч к а. А так!

Радобужний (встає, зазираючи у свічадо). Звалили дуба трьохсотлітнього, та ще коріння з того дуба глибоко вросло у землю, у той грунт, що на ньому ми будуємо нове життя... соціалізм... Оте коріння, товариші, переплутане, не увірвеш його зразу... Оте коріння — ви, тату, і такі, як ви...

Кучка. Це так, сину. Так!

Радобужний. А коли так, то чого ж ви, свідомий цієї думки... Кучка (встає). Антипе! Одведи аденеЬ Р а д о б у ж н и й. Додому?

Кучка. Додому, сину! На село. Занудивсь я отут в городі...

Радобужний. Киньте, кажу, дурниці!

Кучка. Пішки доставлюся. Щоб тільки вітрець подихнув на мене... Вітру, сину, отут не чую... Десь шумить угорі...

Радобужний. Не вітер вам потрібен, а церква... К у ч к а. А так, сину, так!

Радобужний. Ходіть, тату, до клубу! Чуєте?

Кучка. Темний я! Не бачу вашої революції! В клубі цигарки палять і матюкаються... А в церкві, сину, тихо, і я тепер, немов оце бачу... свічки... сонце у вікнах...

Стукіт у двері.

Радобужний. Житимете тут! Ідіть і не вигадуйте дурниць!

Стукіт у двері. Кучка йде.

Другим разом поговоримо... (До дверей). Хвилинку! Я зараз!.. (Лягає).

4

Входить І р о ч к а.

Радобужний. А... Це ви, Ірочко? Ну що там в установі?

І р о ч к а. Ви занедужали, товаришу Радобужний?

Радобужний. Так! Трошки! (Переглядає газети, що взяв у Ірочки). Ну, що там? Читайте.

І р о ч к а. Вам наряд од парткому... Сьогодні о 12-й годині доповідь на зборах робітників асенізаційного обозу... Новий побут...

Радобужний (зітхає). Знайшли що читати. Тут і без асенізаційного голова болить! Далі!

І р о ч к а (читає). За пропозицією товариша Голого вам треба прибути сьогодні на нараду в справі боротьби з безпритульними собаками і розповсюдженням смороду з боку канави... Участь...

Радобужний. Коли?

І р о ч к а. Без чверті на першу.

Дзвонить телефон.

Радобужний. Алло! (До Ірочки). Далі. І р о ч к а. Сьогодні о 10-й годині відбудеться...

Радобужний телефон). Так! Пам'ятник? За три дні буде готовий! За три дні! Відкриття?.. Гаразд!

І р о ч к а (читає). Надзвичайне засідання підсекції розповсюдження ідей радянського аборту...

Радобужний. І сьогодні намазалась?

І р оч к а. Ні! Ій-бо, ні!

Радобужний. Не божіться по-старорежимному!.. І р о ч к а. Вибачте!

Радобужний/Не треба, Ірочко! Ви і без помади красуня!

Ірочка мнеться, кокетує.

Радобужний. Вас запрошували сьогодні на вечірку? Ірочка. Так! Радобужний. Прийдете? Ірочка. Буду!

Радобужний (дивиться на неї. Пауза). Це що? Ірочка. Вам лист... (Дає).

Радобужний. Лист? (Оглядає). Місцевий? (Жар-туючи). Може, од вас? (Дивиться на неї, потім бере за руку). То приходьте ж на вечірку!..

5

Входить Пуп.

Радобужний. Добре!.. Тільки, будь ласка, не мажтесь! Ідіть! (До Пупа). Бачиш — занедужав трошки!

Ірочка йде.

Сідай! Коли повернувся? Луп (ходить). Вночі!

Радобужний. Мученик змички міста з селом! Ну, як на селі?

Пуп. Ет! Не питай!..

Радобужний. Невже погано?

П у п. А де у нас не погано? Куди не глянеш — життя коле очі!

Радобужний (нюхає повітря). Еге!.. Знов одгониш самогоном й огірками! Невже й на селі пив?..

Пуп. На життя як глянеш—темне, не проглянеш! Темне, брудне, заплутане!.. От і п'ю...

Радобужний. Так!.. Це ж з якої опери?

П у п. З сьогочасної... Може, хочеш знати дійових осіб?

Радобужний. Ану?

296

Пуп. Місто з вітринами й модами, сифілісом, горілкою, з старцями і товстозадим міщанством, з золотом і багном... Жере, п'є, корчиться, блює, співає... Це головна тепер дійова особа.

Радобужний. Далі.

Пуп. Село, мов горила, волохате й дике, серце,,повне гнилої землі і торішнього листя... Світить лампадка іконі, кігтявою рукою чухмариться і хреститься: "Господи помилуй!" — і точить ножа на город.

Радобужний. Ще хто!

Пуп. Наш бюрократичний курник!

Радобужний. Ого!..

Пуп. Що ого? Квокчемо, мостимось, обіщаємо всім вип сидіти з яйця соціалізм... Р а д о б у ж н и й. Песимізм!

Пуп. Авжеж песимізм! Б'ємо у весільні бубни, а.життя кричить: "Караул!" Електрифікація! Кого? Чого?. Вошей? Солом'яних хаток?.Гною?

Радобужний. Гаразд, Пуіте! Поговоримо про це на вечірці! А тепер ось що. Я не песиміст, а бач — захворів!. Будь ласка! Заступи мене сьогодні... (Дає наряд). Наряд од парткому... Доповідь на зборах робітників асенізаційного обозу... новий побут...

Пуп. Наряд? Не хочу!

Радобужний. От тобі й маєш. Чому?

Пуп. Ет! Не можу! Нудить!

Радобужний. Чому не можеш?

Пуп. Побут! Асенізаційний обозі, а не побут!

Радобужний. Чудовий початок! Вступ до доповіді!.. (Сміється). Товариші робітники! Старий побут — це уборні, ями, канави, сморід. Треба чистити!.. Комуністична партія не цурається і цієї справи!.. Ну, Пупику? Ти ж у нас поет і філософ...

Пуп. Не піду! Годі!..

Радобужний. Я ж хворий!

П у п.' І я хворий!

Радобужний. По тобі не видно! '

Пуп. Хворий! На зону захворів!

Радобужний. Це що ж за хвороба?

П у ті. Зона? Це таке зілля, що як доспіє, то немов сажа сиплеться і темнить пшеницю.

Р а д о б у ж н и й. То ти ж не пшениця?

Пуп (не слухає). Зона. Сиплеться і темнить кожну зернину думки. Всі степи наші укрила.

Радобужний. Ось воно що! (Іронічно). Ну от, до речі! І за зону у доповіді скажеш...

Пуп. Ні! Годі за попа службу правити! Не можу!

Радобужний. До чого ж тут піп? . "

Пуп. Колись піп, бачивши лихо і злидні, казав: працюйте, молітеся, віруйте і дійдете царства небесного! А тепер я: працюйте, віруйте, прийде-бо царство соціалізму! Фальш!

Радобужний. Залиш філософію! Ми вже будуємо соціалізм! Ми будуємо новий побут!..

Пуп (ущипливо). У себе на квартирі? Так?

Радобужний (вставши). Ти... Ви, товаришу Пупе, краще проспіться! У вас од горілки затуманилась революційна перспектива!

П у п. Та йди сам і станови доповідь... з перспективою^ (Іде).

Радобужний. Стривай!.. Овдію!..

Пуп вийшов.

От же мерзотник! Житня ідеологія! Таню!

6

Ніна Костівна (виглядає напівгола зі спальні). Ти ще вдома?

7

Входить Т а н я.

Р а.д о б у ж н и й. Я зараз іду! Маю читати доповідь! Таню! Дайте костюм! Чаю!

Пуп вертається.

Пуп. Слухайте, Радобужний! До вас приходив делегат із села?

Радобужний. Дайте мені спокій!

Пуп. Сільце таке убоге, в ярку... Школу будують вже п'ятий рік і за браком дерева...

Радобужний. Хай куплять!

Пуп. Вони просили...

Радобужний. Дайте мені спокій! Я хворий! І, будь ласка, делегатів не засилайте!

Пуп вийшов. (До Тані). Тут на столі тези лежали?

Т а н я. Я не бачила.

298

Радобужний шукає, бере листа, розліплює і читав.

Вам який костюм? Радобужний (читає). Що? (Вдивляється у лист). Таня. Який костюм, питаю?

Радобужний (прочитавши листа, схоплюється, ходить, вдруге читає). Такий же міщанин, як і мій чоловік... (Іде до спальні, спиняється, ходить). Так! Ось воно що!

Т а н я. Я за костюм питаю!

Радобужний. Костюм? Вийдіть!

Таня йде. Пауза.

Так! (Кривиться). Не знав цього! (Ще раз перечитує листа, замислюється).

8

Н і н а в сорочці, накрившись ковдрою:

— Поможи, будь ласка, впіймати блоху! Замучила!..

Радобужний (дивиться на неї). Так! Не гадав я, що ти... Ніно... Ага! (Заспокоївшись). Блоху, кажеш? Блоху!..

Ніна. Ти... хворий, чи що?

Радобужний. Я сьогодні маю читати робітникам за новий побут... Хіба почати з блохи? Га? (Нервово сміється).

Ніна. Почни з блохи! Запевняю: робітники не засміють. Чим блоха гірша за твої панчохи?.. А я їх латаю! А рівність ваша де?

Радобужний. Блошина рівність?

Ніна. Хоч яку витворіть, товариші комуністи, для сім'ї!

Радобужний.

1 2 3 4 5 6 7