Хулій Хурина

КОМЕДІЙКА

ДІЙОВІ ОСОБИ

Хома Божий, заступник голови виконкому.

Технічний секретар.

Діловод.

Ямка, завідатель комгоспу.

Леп, агент комгоспу.

М а ї с а, Ямчина дружина.

Сосновський.

Каландаришвілі (він же Кириль Кирилько).

П т а ш и х а, крамарка. Піп А в и в а.

Три святителі печерські.

Хуна Штильштейн, орендар заїзду.

С а р а, Хунова жінка.

А б р а м, син.

Шурубалка, вчитель.

Міліціонер Серьожка.

Сторож на кладовищі.

Редактор газети.

Члени комісій, делегатки жінвідділу, жінки, кур'єр, учні.

ДІЯ ПЕРША

Відслоняється ширма. На кону широка трибуна — поміст, метрів з два заввишки, без бильців. Спереду і з боків східці.

1

Позад трибуни стінка з темним вікном. На стінці вгорі напис: "Готель-заїзд "Червона Зірка" — орендар Хуна Штильштейн". По східцях з правої руки на трибуну виходить Хуна Штильштейн з столом і двома стільцями. Ставить стола, стільці і злазить східцями ліворуч. За ним іде С а р а, пов'язана рушником, з складаним із ряднини ліжком, ставить і йде з трибуни. Услід йде син А б р а м, теж з ліжком і подушкою, ставить, лягає й спить.

2

Трошки згодом на трибуну виходять: Хуна, Кириль Кирилько і Сосновський.

Кириль (оглядає номер і крутить носом). А кращого нема?

X у на. Тепер кращого не треба... К и р и л ь. А це що за плями... Блощиці?.. X у н а. Це кров ще із революції зосталась... Сосновський. Ні вмивальника, ні електрики, ні гвіздка...

Хуна. Без буржуазних забобонів!..

Кириль. Так... А це хто?..

Хуна. Це так собі... Мій балван...

Кириль. Хто?

Хуна. Син називається...

Кириль. Хіба йому другого місця нема?

X у н а. Ні другого й ніякого!.. Він же скінчив семилітню трудну школу, а хіба не знаєте, що ця школа одне лише місце дає: у батька на шиї?..

Сосновський (дивиться на годинника). А скільки за цей номерок?..

X у н а. Не треба питати!.. Лягайте, спіть, танцюйте, що хочете робіть, тільки за ціну не питайте... Сосновський. Скільки?

Хуна. Щоб мені так було легко казати, як вам слухати!.. Чотири карбованці. К и р и л ь. Що? Сосновський. За що?

Хуна. Хе... За те, що у нас є, слава богу, фінвідділ... Сосновський. Слухайте... Це... неможливо!.. Уважте!..

Хуна. Отак я говорю вже третій рік фінвідділові: слухайте!.. Уважте!..

К и р и л ь. Ходімо до другого готелю!..

Сосновський дивиться на годинника.

Хуна (одчиняє двері). Будь ласка!.. К и р и л ь. А де він? Далеко? Хуна. Далеко... його нема... Сосновський. Уважте!.. Ну, за три?.. Хуна. Просіть фінвідділа!

Сосновський. Справа безнадійна! На третю годину... Ніч і собаки... Зостаємось тут! К и р и л ь. Я тебе не розумію...

Сосновський (до Хуни). Тільки дайте хоч другу подушку...

Хуна. Знаєте, я вам краще води принесу... (Йде з трибуни ліворуч).

К и р и л ь. Ти з розумом? Чотири карбованці, коли у нас усіх грошей три карбованці.

Сосновський. Все. рівно, в перспективі бупр! Пора!.. Осінь заходить...

К и р и л ь. Я завтра напишу вірша, новелу, фейлетона. Тут, здається, видають газету і, певно, філія "Плугу" є... Можна буде підкувати публіку...

Сосновський. Залиш фантазії й легенди...

К и р и л ь. Переночуємо краще надворі? А завтра...

Сосновський. У нас немає завтра...

К и р и л ь. Об'явимось політкаторжниками... Ну... одружимось нарешті на тиждень, два... Тут, либонь, дівчат — хоч греблю гати...

Сосновський. Ночуватиму тут!..

К и р и л ь. А гроші?..

Сосновський. Втечу!

К и р и л ь. А документи?

Сосновський. Старого всучу, агентського. Кириль. А я? У мене свій, останній!.. Сосновський. А ти як хочеш... Набридло!.. (Лягає).

3

X у н а з кухликом води: — Звідки приїхали?

Сосновський. Вам не однаково за чотири карбованці?.. Із Москви... Із Харкова... X у н а. Совєтські чи так собі? Сосновський. Так собі... Ком іль фо... X у н а. Документи можна? Сосновський. Будь ласка... (Дає). Кириль. Так кажете,— замучив фінвідділ? X у н а. Не згадуйте ік ночі.

К и р и л ь. А взагалі, як тут у вас? Покращало життя? Хуна. Не питайте!.. Хіба це життя, як на тебе всі двадцять чотири години насідають?.. Кириль. Хто?

Хуна. Фінвідділ, школа, ще й на придачу українізація!

К и р и л ь. А школа чого?

Хуна. Насідає!.. У мого брата четверо вчаться, п'ятого не приймають, і за це дванадцять карбованців. Сосновський. За рік?

X у н а. За місяць! А він без роботи! А бог вже шостого посилає!

Кириль. І платить?

X у н а. А ви думаєте, як?

Кириль. Як же він без роботи й платить?

Хуна. Крутиться так... біля зятя...

Сосновський. А зять?

X у н а. А зять і собі крутиться. Отак удвох і крутяться... Ваш документ?

Кириль (зітхнувши). Нема!

X у н а. Не шуткуйте... Тепер документів більше за людей, а ви кажете — нема...

Сосновський (вставши). Ось що... У мого товариша секретний документ! Розумієте?..

X у н а. То й ховайте його собі на здоров'ячко, а мені дайте не секретного...

Сосновський й. Не можна, голубчику... Державна тайна... Він завтра покаже.

Хуна. Поки він мені покаже, то в міліції мені покажуть такого, що платитимеш і на чай, і на рай, і на мило, ще й дружині начраймила...

4

Повз трибуну проходить С а р а: — Хуно!.. Я помираю!.. Хуна. Підожди хвилинку, ну?..

С а р а. Я не можу... Я помираю, чуєш... Ой боже ж мій!.. К и р и л ь. Зуби?..

Хуна. Такої хвороби ще на світі не було... К и р и л ь. А що саме? Хуна. Сумнєніє! Сосновський. Що?

Хуна. От вона сидить, от вона собі лежить і раптом раз — сумнєніє в голові!.. Ввижається, що помирає... і от-такечки ходить, сумнівається й кричить...

С а р а. Хуно! Я ж помираю...

Хуна. Сар-ро... Не сумнівайся, кажу!..

С а р а. Хуно!..

Хуна. Сар-ро?.. (Біжить за нею).

Сосновський. Не даєш документа?

К и р и л ь. Кажу, у мене останній!

Сосновський. У тебе нерви, Кириль!..

Кириль. Годі! Набридло!.. (Лягає). Бупр — хай буде бупр!.. Осінь — хай осінь!

Сосновський. Не вередуй! Завтра одружимося! Поживемо тижнів зо два тихо, сімейно, а там... Нам треба відпочити, Кириль,, після Одеси...

5

Входить Хуна:

Хуна (розглядає документа). Скажіть мені, тутечки написано... Сосновський (тривожно). Що? Хуна. Ви товариш Сосновський? Сосновський. Так, а що?

X у н а. І ви той товариш Сосновський, що у "Правді" сочиняєте?

Сосновський. М-м-м... Так!

Хуна. Capo, кинь свого сумнєнія! До нас товариш Со-оновський приїхали!.. (Біжить).

Кириль. Ти з розумом? Ти справді в бупр хочеш.

Сосновський. А що ж я маю сказати, коли я Сосновський, і був за агента в справі розповсюдження газети "Правда"?

Кириль. Та тебе ж, яко Сосновського, розшукують! Тисячу карбованців передплати прогуляв!.. Ти здурів.

Сосновський. Мовчи. (Думає). Набігла ідейка... (Захоплено). Блискавична ідейка! Розумієш... Кириль! Це ж геніальна ідейка!

К и р и л ь. Не така, як в Одесі?

Сосновський. Мене одного разу якийсь комуніст-редактор по морді за Сосновського признав... ти розумієш?

6

Вбігає Хуна. Хуна (будить сина). Вставай, балван! Чуєш?

Син встає.

Хай на тебе хоч товариш Сосновський подивляться... Ну?! Допіонерився? Доспартачився? Пішов геть... до мами!..

Син, взявши подушку, йде.

Бачили тепер?

Сосновський. Ось що!.. Ви розумієте тепер, що я... що ми... щоб до обіду ніхто, ані одна душа, крім вас, не знала, хто до вас приїхав!..

Хуна. Товаришу Сосновський, за кого ви нас маєте?..

Сосновський. Я гадав, що ви не знаєте Сосновського, себто мене!..

Хуна. Вас, товаришу Сосновський... Вас... Вас навіть наші коні читають!

Сосновський. Дайте документа! (Одбирає доку-мента).

Хуна. Такий писатель! Такий сочинитель!.. Capo! Це таки да,— товариш Сосновський! (Біжить).

Сосновський (читає документа). Так! Ідейка! "Пред'явитель cero товариш Сосновський агент по рас-пространенію газети ЦК РКП і Московського Губкому РКП, журнала "Прожектор"..." Мамуню моя, це ж божа провиденція!..

К и р и л ь. Що ти надумав?..

Сосновський. Завтра узнаєш!.. (Читає). "Пред'я-витель сего агент по распространена" викреслити, затерта і написати "ответственний сотрудник газети ЦК РКП і Московського Губкому"... (Підскочивши). Ленінова ідея!.. Мамуню рідная!.. Спасибі, що ти була Сосновська, а не яка-небудь Верба, або Груша!..

7

Хуна з подушкою:

— Ой, товаришу Сосновський!.. Ви ото як сочинили Димовку, так у нас нарком перевернувся;

Сосновський. Будь ласка, товаришу хазяїне!., Я благаю!.. Щоб ніхто!.. Розумієте?..

Хуна. Не сумнівайтеся собі!.. Хуна Штильштейн є перш за все Штильштейн, а тоді вже Хуна... Він як камінь!.. Мовчить!..

Сосновський. Подушка... Спасибі, товаришу Штильштейн!.. От якби ви ще...

Хуна. Слухаю...

Сосновський. Засмажте нам яєчні... З цибулею!..

Хуна. Саро!.. Яєчні товаришу Сосновському!.. (Йде). І вони люблять, щоб з цибулею...

К и р и л ь. Ти вплутаєшся!.. Тебе накриють!..

Сосновський. Ні!.. І ще раз — ні!.. Вже коли оцей тип визнав мене за Сосновського, то будь певен... З тріумфом можна йти до виконкому, до парткому... Ех, Ки-рилько!..

Кириль. Невже ти певен, що ніхто тут не бачив, не знає справжнього Сосновського...

Сосновський. А ти його бачив?.. Ти, я, що всякого агента розшуку знаємо, всю Україну виїздили. А знаєш... Ти будеш знаєш хто?

Кириль. Ну?

Сосновський. Член ЦК компартії Грузії...

Кириль. Ні... Коли на те пішло, то краще щоб Вірменського ЦК... Я хоч вірменських анекдотів знаю...

Сосновський. Геніально!..

Кириль. Стривай... А документи?..

Сосновський (натхненно). Я, Сосновський із "Правди", та щоб не показав тебе, якогось там вірменина, без документа... Дайош секретаря Вірменського ЦК — і покажу!.. І ніхто за документами не спитає... Москва, брате!.. Гегемонія, Кирюшо!..

8

Хуна, Capa з яєчнею.

Хуна. Саро!.. Ось вони, товариш Сосновський...

С а р а. А чому ти не купив їхнього патрета? Луначар-ського купив і Леніна...

Хуна. Саро!.. Навіщо тобі патрет, коли сам товариш Сосновський вже у нас. (Готують на столі їжу).

Сосновський. Ну, товаришу Каландаришвілі!.. Тепер тобі таїтися нема чого... Сідай до яєчні!..

Хуна. А хто вони будуть?

Сосновський. Член Вірменського ЦК КП(б)У Каландаришвілі... Тільки нікому ні слова!.. Розумієте?

Хуна. Ні півслова!.. Саро!..

Сара. Ах, такий жаль, що я їх не знаю!..

Кириль. Ну, хазяйко, як твоє сомнєніє? (їдять яєчню).

Сара. Ой, просто не питайте!..

Хуна. Якби я був у тресті, хай навіть у Харкові, то вона б у мене не сумнівалась... Цей год на Кавказ, на той у Крим — і всю хворобу як злизало б...

Сара. Я вже говорила: Хуно, чи не пора і тобі до партії?

Сосновський.